“Ми думали, що скоро повернемося в Зарічне, але потім почалася окупація та постійні обстріли”. Історія Тетяни Камінської

Тетяна Камінська жила в Зарічному Донецької області разом з сином та двома онуками — дітьми померлої дочки. Жінка працювала продавцем в Лимані. 

Життя сім’ї змінила велика війна. Вони зараз живуть на Полтавщині. В Зарічне поки не поверталися і на власні очі не бачили, що сталося з їхньою домівкою. 

“Онуки виїхали, я з сином залишилися, але ненадовго”

До 16 квітня 2022 року Тетяна ще працювала та їздила на роботу в Лиман. Автобусів вже не було, але попутками можна було добратися до міста. В той час йшли бої зі сторони сел. Терни і Сватового, в Зарічне долітали гради. 

17 квітня жінка вже не змогла доїхати з села на роботу. На блокпості їм сказали, що якщо вони покинуть Зарічне, то назад вже не повернуться. 

“Троє моїх онуків не хотіли їхати без мене, але вдалося їх вмовити. А я з сином залишилася в Зарічному”, — розповіла Тетяна журналістці “Свій дім”.

Наступну ніч жінка провела в підвалі під звуки обстрілів, результатом якого були вибиті вікна і рами. Вранці вона побачила українських військових, які неподалік будували бліндажі.

“Син в цей час забивав вікна дошками. Бачу, сусіди евакуйовуються. Я спитала у сина: “Може і ми поїдемо?”. І він відповів мені, що буде так, як я захочу і мене ніхто не залишить саму”.

“Горіло півсела, а хата вже була напівзруйнована”

Із Зарічного Тетяна з сином евакуювалися в Лиман. Далі поїхали у Дніпро. Там чотири дні провели в молитовному домі. В місто також приїхали онуки Тетяни, які спочатку евакуювалися в Чернівецьку область. 

“Коли ми були в Дніпрі, мені подзвонила сусідка і сказала, що горить півсела, а нашої хати майже немає. Довгий час я навіть не бачила фото руйнувань, поки знайомі не повернулися туди і не надіслали мені знищений будинок у всіх ракурсах. Спочатку, я постійно плакала, а потім перестала…”

“Нам допомогли знайти будинок”

Волонтери запропонували родині оселитися в селі Орлик на Полтавщині. Як виявилося, він був без вікон та дверей. 

“Ми зрозуміли, що не зможемо там залишитися і сказали про це власниці будинку. Але сусідка запросила нас до себе на ніч, нагодувала і запевнила, що зранку про все подумаємо”.

Саме ця жінка допомогла знайти житло в селі, де родина живе й досі. Взимку в селі роботи немає, а влітку працюють в полі. У себе на городі вирощують картоплю та тримають бройлерів та гусей.

Допомогти Тетяні можна за реквізитами:

4790729939681763 (Тетяна Камінська).

Артем Безрук, адвокат:

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читати по темі: “Коли бачу відео з Попасної, то серце розривається. Місця, де жив, працював та гуляв, повністю знищені”. Історія Зоряни Пелецької