Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Бахмут

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Я побачила на відео, що наш район повністю зруйнований. Замість будинку залишилися суцільна руїна”. Історія Світлани Стор’євої

зруйновано: травень 2023 / Донецька область , Бахмутський район , Бахмут / Чайковського , 33

Район Бахмута, де жила Світлана Стор’єва з родиною, росіяни повністю знищили. Замість затишного та сучасного місця залишилася суцільна руїна, яка усіяна уламками житлових будинків та інфраструктури. 

Пані Світлана втратила свій дім та місце сили, в якому народилася і жила до початку великої війни, але сподівається, що повернеться на Донеччину — вже не в Бахмут, а в інше місто.

“Я вірила, що ворог не дійде до Бахмута”

Жінка виїхала з Бахмута в травні 2022 року. Двох маленьких дітей з бабусею відправила раніше у Кременчук Полтавської області. Сама продовжувала працювати диспетчером в пожежній частині міста. Її чоловік і нині працює в Донецькій області в ДСНС — наразі у Торецьку.

“На той момент я вірила, що ворога відіб’ють і вони ближче до міста не підійдуть. Тоді ще багато людей залишалися, тому була можливість і потреба працювати”, — поділилася Світлана.

Коли жінка покидала місто, її будинок ще був цілим. Після цього в місті почалися активні бойові дії та постійні вуличні бої. 

Замість багатоповерхівок залишився лише фундамент

Про те, що будинку Світлани вже немає, вона дізналася з соцмереж навесні 2023 року. В той час найбільш запеклі бої тривали саме в її районі. І на відео військових жінка впізнала рідні місця. 

Багатоповерхівка та садочок, куди ходила її дитина, були повністю зруйновані. Від них залишилися стіни та фундамент.

“Не вистачає життя, яким ми жили до війни”

Перед початком великої війни Світлана почала частіше фотографувати Бахмут. Каже, що начебто відчувала, що все зміниться. Але і не думала, що її улюблене “місто троянд”, в якому знала кожну вуличку, перетвориться на суцільну руїну, куди вона не зможе повернутися.

“Я дуже люблю Бахмут. Нам не вистачає того життя, яким ми жили до війни. Діти ходили в школу та садочок. Ми з чоловіком будували своє родинне гніздечко для комфортного та щасливого життя. І в один момент у нас все забрали”.

Артем Безрук, адвокат:

Згідно міжнародного законодавства, використання зброї проти цивільного населення є забороненим. У додатковому протоколі до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що регулює захист жертв міжнародних збройних конфліктів, у статті 52 вказано: якщо є сумніви стосовно того, чи об’єкт, який зазвичай використовується для цивільних цілей (наприклад, місце відправлення культу, житловий будинок або інші житлові споруди, школа), фактично використовується для підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об’єкт використовується в цивільних цілях. Згідно Римського статуту обстріл цивільних об’єктів є воєнним злочином та класифікується наступним чином: умисне спрямування нападів на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, що не є військовими цілями [стаття 8 (2) (b) (ii) Римського статуту].

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте ще: “Попасна тепер місто-привід, але ми віримо, що його звільнять”. Історія Наталії Павличенко

Катерина Черніговець / 24.02.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Олександр Руденко родом із Запорізької області. Зараз ця територія окупована, як і місто Соледар, де він прожив майже 30 років. На Донеччину переїхав після весілля. Це батьківщина його дружини Валентини....

читати історію

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

За шість років до початку великої війни багатодітна родина психологині Юлії Павлової переїхала з Запоріжжя в село Українка. Там запустили проєкт, за яким будували житло для прийомних родин і дитячих...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

Приватний будинок

“Наше село було в окупації майже 8 місяців. Після звільнення ми прожили спокійно лише три дні”. Історія Михайла Гречаного

Об'єкт культури

Олексій Скоркін залишив банківську сферу й відкрив музей борщу та сала. Окупанти знищили унікальну хатинку на Сумщині

Багатоквартирний будинок

“Квартира згоріла 2 роки тому через російські обстріли. Живемо без комунікацій та не знаємо, що буде з нашим будинком”. Історія Світлани Орєхової

Що треба фіксувати першочергово — зруйновану інфраструктуру чи житло? Читайте в кейс-стаді “Святогірськ 2:0”

Приватний будинок

Живемо на Тернопільщині та мріємо купити дім, який орендуємо. Історія Ольги Дудченко

Приватний будинок

“Плачу, коли згадую дім. А чоловік не дозволяє викидати стару футболку. Каже, що буде її в Бахмуті носити”. Історія Тетяни Буковцової