Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Попасна

Історії, які ви нам розповіли
Приватний будинок

“Попасна тепер місто-привід, але ми віримо, що його звільнять”. Історія Наталії Павличенко

зруйновано: квітень 2022 / Луганська область , Сєвєродонецький район , Попасна / Кануннікова , 3

Наталія Павличенко народилася у Попасній Луганської області. Жила у приватному секторі — в домі, який з родиною збудували ще у 1994 році. Повномасштабне вторгнення та постійні обстріли змусили родину покинути рідне місто, яке поступово перетворилося на руїну.

“Думали, що їдемо лише на 2 тижні”

“Не дивлячись на те, що війна для Попасної почалася у 2014 році, ми не очікували того, що станеться після 24 лютого 2022 року. Ніхто не думав, що його окупують росіяни та перетворять на місто-привид. Вони розбивали, грабували та підпалювали будинки й нічого після себе не лишали”, — поділилася з журналісткою “Свій дім” Наталія Павличенко.

Спочатку родина жінки не планувала їхати з міста. Але коли обстріли стали інтенсивними й на подвір’я дому прилетів снаряд, тимчасово виїхати до Бахмута. Пробули там лише два дні, бо зрозуміли, що там буде таке саме, що і в Попасній. Тому поїхали далі — у Тернопіль. Де живуть і нині:

“Ми думали, що покидаємо Попасну на два тижні й невдовзі повернемося назад”.

“Будинок повністю зруйнований”

Фото зруйнованого будинку пані Наталії надіслали знайомі. Окупанти все розікрали й винесли. Квартири сина та батьків також зруйновані.

“А що зараз з будинком, ми й не знаємо. Можливо, один фундамент залишився”.

На онлайн-карті жінка побачила, що її будинок зараз повністю зруйнований.

В Тернополі родина Наталії живе у двокімнатній квартирі. Її онук ходить у місцеву школу. Жінка продовжує працювати дистанційно головним бухгалтером відділу фінансів Сєвєродонецької районної державної адміністрації. Також з родиною та однодумцями створила громадську організацію “Спільна справа та взаєморозуміння” для допомоги переселенцям, якою керує її невістка.

“Треба влаштовувати життя, бо компенсації ми не можемо отримати, поки Попасна окупована, хоч всі документи й надали. Ми звичайно можемо продати машину, але цих коштів не вистачить на придбання житла”.

Артем Безрук, адвокат:

Згідно міжнародного законодавства невибірковий обстріл цивільних об’єктів є воєнним злочином, який класифікується за наступними статтями Римського статуту: умисне спрямування нападів на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, що не є військовими цілями [стаття 8 (2) (b) (ii) Римського статуту] та умисне вчинення нападу з усвідомленням того, що такий напад призведе до випадкової загибелі чи поранення цивільних осіб або заподіє шкоди цивільним об’єктам чи масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка буде явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою [стаття 8 (2) (b) (iv) Римського статуту].

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читати по темі: “Як знаходжу відео з Попасної, то з завмиранням серця думаю, що зараз побачу свою хату”. Історія Олени Голєвої

Катерина Черніговець / 12.02.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Олександр Руденко родом із Запорізької області. Зараз ця територія окупована, як і місто Соледар, де він прожив майже 30 років. На Донеччину переїхав після весілля. Це батьківщина його дружини Валентини....

читати історію

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

За шість років до початку великої війни багатодітна родина психологині Юлії Павлової переїхала з Запоріжжя в село Українка. Там запустили проєкт, за яким будували житло для прийомних родин і дитячих...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

Приватний будинок

“Наше село було в окупації майже 8 місяців. Після звільнення ми прожили спокійно лише три дні”. Історія Михайла Гречаного

Об'єкт культури

Олексій Скоркін залишив банківську сферу й відкрив музей борщу та сала. Окупанти знищили унікальну хатинку на Сумщині

Багатоквартирний будинок

“Квартира згоріла 2 роки тому через російські обстріли. Живемо без комунікацій та не знаємо, що буде з нашим будинком”. Історія Світлани Орєхової

Що треба фіксувати першочергово — зруйновану інфраструктуру чи житло? Читайте в кейс-стаді “Святогірськ 2:0”

Приватний будинок

Живемо на Тернопільщині та мріємо купити дім, який орендуємо. Історія Ольги Дудченко

Приватний будинок

“Плачу, коли згадую дім. А чоловік не дозволяє викидати стару футболку. Каже, що буде її в Бахмуті носити”. Історія Тетяни Буковцової