головна / Історії, які ви нам розповіли / Кардашинка
“Те, що зробили росіяни на Херсонщині — це екоцид”. Історія природоохоронця Павла Холодняка
Херсонська область , Скадовський район , Кардашинка
Приватний будинок
Адреса:
Херсонська область ,
Скадовський район , Кардашинка
Науковий співробітник Національного природного парку “Білобережжя Святослава” на Херсонщині Павло Холодняк називає підрив окупантами Каховської ГЕС влітку 2023 року не інакше як екоцидом. За словами фахівця, це призвело до масштабних екологічних проблем для регіону. Знадобляться десятки років, щоб природне середовище відновилося до первісного стану. Однак головна перешкода наразі — це окупація, бойові дії та постійні обстріли.
Внаслідок повномасштабного вторгнення рф Павло втратив і своє житло в селі Кардашинка Скадовського району. Провівши місяць в окупації, він змушений був евакуюватися, щоб врятувати родину.
“Працівники парку розуміли, що росіяни можуть зруйнувати греблю. Ще до цієї трагедії ми підготували плани та схеми щодо можливих наслідків. Наші прогнози здійснилися на 90 відсотків. Коли її будували — це вже була катастрофа. Настільки сильним було антропогенне втручання людини в природу. Але коли греблю зруйнували — це стало справжнім екоцидом. Я наполягаю саме на цьому терміні, бо мільйони представників флори, фауни та комах загинули або були знищені”, — розповів Павло Холодняк журналісту платформи “Свій дім”.
Національний природний парк “Білобережжя Святослава”
Фото: Вікторія Роговенко
Найбільший морський парк України
Павло Холодняк народився у Скадовському районі Херсонщини:
“Наше село Кардашинка знаходиться прямо навпроти Херсона, близько 50 км від обласного центру. Тут протікає річка Чайка — притока Дніпра. Фактично на ній я виріс. Я, тато та всі родичі по чоловічій лінії були рибалками. Також ми займалися сільським господарством”.
Своє професійне життя Павло пов’язав з природоохоронною діяльністю. Нині він обіймає посаду заступника директора Національного природного парку Білобережжя Святослава:
“Наша головна зона охорони — це Кінбурнський півострів, яка наразі окупована росіянами. Завданням нашого заповідника є збереження повного комплексу біорізноманіття та ландшафту, створеного природою. У нас там були заповідні, рекреаційні, сільськогосподарські території загальної площею 35 тисяч га, з яких 25 тисяч — це акваторія Чорного моря, Дніпро-Бузького лиману та Ягорлицької затоки. Решта 10 тисяч — це суходольна частина. Це найбільший морський парк нашої країни та один з наймолодших, заснований у 2009 році указом Президента Ющенка”.
Занепокоєння щодо повномасштабного нападу росіян у Павла були, проте він сподівався, що цього не станеться:
“Я не міг уявити, що у XXI столітті можна просто взяти і напасти на іншу країну: бомбити ракетами міста, руйнувати села, вбивати жінок та дітей — як це можливо? Як виявилося, найстрашніший звір — це людина”.
24 лютого 2022 року Павло був у відрядженні в Херсоні. Саме там його застав напад росії.
“Наші колеги з іншого заповідника мали передати нам катери. Якраз 24 лютого о 10:00 ранку я мав їх забрати. Перші вибухи почула дружина, коли я ще спав. Прокинувся та дізнався, що почалася війна. Їхати в управління парку в Очаків сенсу не було, по ньому росіяни почали наносити масові удари”, — згадує він.
Пожежі в парку внаслідок бойових дій
Фото: особистий архів Павла Холодняка
Окупація та втеча
Того ж дня Павлу подзвонив батько та сказав приїхати в село. Коли родина їхали по Антонівському мосту, то бачила наслідки нещодавніх боїв:
“Тато тоді сказав: “Синку, Кардашинку навіть німці не брали, так що їдь додому, нічого страшного не буде, все обійдеться”. Його слова мене заспокоїли. Дружина теж готувала сніданок. Ми просто сіли в автомобіль, посадили дітей, собаку, кота та поїхали”.
На початку квітня 2022 року росіяни встановили повний контроль над селом, запровадивши свою адміністрацію, разом з якою почалися репресії, залякування, проблеми з продуктами та примусове вилучення майна.
В окупації Павло з родиною пробули до середини квітня 2022 року.
“Особливо небезпечно стало, коли до нас зайшли ФСБ, Росгвардія тощо. Коли це сталося, то я зрозумів, що до мене прийдуть обов’язково. Це питання часу, тому я почав думати, як вивезти родину”.
Зрештою, 13 квітня вони покинули село:
“Я взяв своє службове авто, дочекався ротації російських військових та обрав ідеальний момент, щоб виїхати у той час, коли мінімально перевіряли документи та автівки”.
Родина виїхала з села о 5-й ранку. Останній пост окупантів у Миколаївській області біля Снігурівки вони перетнули лише о 4-й ранку наступного дня.
“Там я помилився та повернув не туди, бо зв’язку та інтернету не було — перевірити дорогу не міг. Через це ми зустріли агресивних російських вояк, які погрожували нам та іншим людям вбивством і тикали дулами автоматів в обличчя. На щастя, все обійшлося”, — розповідає Павло.
Павло Холодняк
Фото: особистий архів природоохоронця
Понад три роки родина живе в Одесі:
“Спочатку хотів відправити дружину з дітьми в Болгарію, але вони відмовилися. Лише торік син виїхав на спортивне навчання у Литву. Я продовжую працювати в нашому парку, поки що дистанційно, завдань багато”.
Будинок у селі зруйнований
Коли Павло з сім’єю залишав Кардашинку, його батько відмовився від евакуації, бо турбувався за майно:
“росіяни намагалися його вигнати, але не вийшло. Зрештою вони заїхали і мінами розбомбили один з наших будинків. Він почав горіти, через що ми частково втратили документи. Батько тоді переїхав до доньки у Голу Пристань, а потім — до Криму”.
Власна машина Павла залишалася вдома. Ще до виїзду він зняв стартер і генератор, щоб їх не вкрали росіяни. Зрештою, батько Павла зміг переправити авто на півострів, відремонтувати його та виїхати до Європи:
“Спочатку він через росію виїхав у Чехію, потім в Німеччину, а тоді вже до мене. Зараз знову за кордоном, бо йому тут важко — ми все втратили”.
Землю, де було житло Павла, його рідні отримали від держави понад 30 років тому. А ось будинки зводили самі.
“У нас всі любили рибалити, тому, звісно, ми мали жити біля води. Тато пішов у сільраду та попросив дати землю з плавнями. Отримали понад 75 соток. Потім ми почали будувати дім — у 1991 році він був готовий. Цегляний, великий, двоповерховий на чотири кімнати. На першому було три кімнати, кухня і велика зала. А другий поверх використовували для зберігання речей”, — каже він.
Коли у Павла з’явилася власна родина, то батько віддав йому великий дім, а собі збудував маленький поруч. Наразі обидві оселі зруйновані. Спочатку їх пограбували окупанти та мародери, згодом підірвали, а потім — все затопило через підрив Каховської ГЕС.
Один зі зруйнованих будинків Павла Холодняка
Фото: особистий архів природоохоронця
“Все це сталося впродовж 2022-23 років. Наразі мало що нагадує, що там колись жили люди. Стільки сил, коштів та любові було докладено, а тепер все пропало”, — каже він.
Попри пережите та втрату майна, Павло з родиною все одно мріють повернутися додому, коли ЗСУ звільнять лівобережжя Херсонщини:
“Це щось більше, ніж таке глибоке слово, як Батьківщина. Там мати похована, хочеться просто навіть на кладовище сходити. Наскільки мені відомо, воно не постраждало. Торік навіть пам’ятник цілий був, місцеві дивилися та розповідали. Проте я дуже турбуюся про безпеку та перспективу для своїх дітей. Школи, лікарні, розмінування — чи буде це в нас вдома колись?”.
Читайте ще:
“У наш будинок влетів дрон — прямо в кухню, де сидів тато”. Історія Анжеліки Байбак з Херсонщини