Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Богородичне

Історії, які ви нам розповіли
Приватний будинок

“Норвегія — дуже гарна країна, але це не вдома. Все чуже”. Історія Ольги Дунаєвої

зруйновано: червень 2022 / Донецька область , Краматорський район , Богородичне / пров. Центральний , 18

Село Богородичне розташоване поблизу Святогірська. До великої війни там жила Ольга Дунаєва з дітьми. 

Свій будинок вона успадкувала 18 років тому від батькової хрещеної, за якої доглядала. Жінка його поступово добудовувала. Зробила дві кімнати, ванну, котельню, гараж та баню. Мала сад, город, виноградник, тримала свійських тварин.

“Для мене Богородичне було найкрасивішим місцем. Поряд — річка та ліс. Росли ягоди та гриби. У Святогірську була робота. Мені всього вистачало. Живи й радій”, — розповіла Ольга журналістці “Свій дім”.

“Від вибухів здавалося, що здригається будинок”

“24 лютого 2022 року подзвонив старший син з Лимана і сказав, що почалася війна. Я спочатку не повірила йому. Ця новина просто не вкладалася в голові”, — пригадує жінка. 

Обстріли Богородичного почалися на початку березня. Коли ворог підійшов до села Кам’янка, то Ользі здавалося, що від вибухів здригався будинок. Тому 15 березня вона з дітьми виїхала, а за два дні вже перетнули польський кордон. Взяли з собою одну валізу і дітям по рюкзаку:

“Коли люди виїжджали з Богородичного, в якому вже не було світла і зв’язку, то я писала їм і розпитувала про стан справ. Так і дізнавалася про знищення будинку. А після звільнення села, його староста надіслав всі фотографії”. 

У будинку Ольги пошкоджено дах, весь шифер злетів. Побиті коридор та одна з кімнат. Майже всі меблі й техніку викрали мародери. 

“В Норвегії добре, але це не дома”

Півтора року жінка з дітьми прожила в Польщі. Щоб оплатити житло та їжу, треба було працювати по 12-15 годин на день. Згодом переїхали до Норвегії:  

“Тут все добре, але це не дома. Немає, куди повертатися та й Богородичне досі без світла. Волонтери, звичайно, допомогли місцевим, а одній жінці поставили модульний будиночок. Але руйнування там катастрофічні”.

Артем Безрук, адвокат:

Атака артилерією на населений пункт, де проживають мирні жителі, порушує норми Протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів. У цьому Протоколі, в статті 52, зазначено: у разі сумніву в тому, чи не використовується об’єкт, який зазвичай призначений для цивільних потреб, наприклад, місце культових обрядів, житлові будівлі або школа, для забезпечення ефективної підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об’єкт використовується в цивільних цілях.

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.


Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.


У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читати по темі: “Все життя було в одному місті: школа, педколедж, шлюб, сім’я, дім. Все змінив 2022 рік”. Історія Тетяни Діденко

Катерина Черніговець / 03.03.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Олександр Руденко родом із Запорізької області. Зараз ця територія окупована, як і місто Соледар, де він прожив майже 30 років. На Донеччину переїхав після весілля. Це батьківщина його дружини Валентини....

читати історію

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

За шість років до початку великої війни багатодітна родина психологині Юлії Павлової переїхала з Запоріжжя в село Українка. Там запустили проєкт, за яким будували житло для прийомних родин і дитячих...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

Приватний будинок

“Наше село було в окупації майже 8 місяців. Після звільнення ми прожили спокійно лише три дні”. Історія Михайла Гречаного

Об'єкт культури

Олексій Скоркін залишив банківську сферу й відкрив музей борщу та сала. Окупанти знищили унікальну хатинку на Сумщині

Багатоквартирний будинок

“Квартира згоріла 2 роки тому через російські обстріли. Живемо без комунікацій та не знаємо, що буде з нашим будинком”. Історія Світлани Орєхової

Що треба фіксувати першочергово — зруйновану інфраструктуру чи житло? Читайте в кейс-стаді “Святогірськ 2:0”

Приватний будинок

Живемо на Тернопільщині та мріємо купити дім, який орендуємо. Історія Ольги Дудченко

Приватний будинок

“Плачу, коли згадую дім. А чоловік не дозволяє викидати стару футболку. Каже, що буде її в Бахмуті носити”. Історія Тетяни Буковцової