Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли

Історії, які ви нам розповіли
Приватний будинок

“Чи вистачить нам з чоловіком життя, щоб дати дітям те, що так нахабно забрав ворог”. Історія Олени Чупрової

Родина Олени Чупрової та її батьки все життя прожили в Лимані. Чоловік працював на залізниці, вона — завідувачкою дитячим сектором у будинку культури. Війна змусила їх покинути рідний дім, який знищив ворог, та переїхати до Козятина Вінницької області. 

“Ми не побачили, як вперше зацвів наш сад”

Будинок в Лимані родина придбала на початку 2019 року. Довго на нього заробляли. Обирали, щоб був близько до батьків та школи з дитсадком.

“Весною посадили город у себе й батьків. А як вперше цвів наш садок — ми так і не побачили”.

Родина покинула Лиман наприкінці квітня 2022 року, коли сусіднє село окупували. Мама пані Олени, просидівши місяць у підвалі без електрики, газу та води, приїхала до дітей на Вінниччину. 

“А тато залишився в Лимані назавжди. Він помер в окупації без родини і друзів. Його серце не витримало. Він бачив як зруйнували наш та їхній дім, бачив як гинуть його друзі та сусіди. Цей нестерпний біль пронизує душу наскрізь. Я навіть жодному ворогу не побажаю пережити те, що пережили ми”. 

Пряме влучання зруйнувало будинок 

Будинок Олени зруйнували під час окупації. Через пряме влучання коридор знесло, крізь стелю видно небо, вікон та дверей немає. Стіни роз’їхалися в різні боки.  

Вона була в Лимані одразу після звільнення міста. Сподівалася забрати техніку, меблі та одяг, бо виїжджала лише з двома сумками. Але забирати було нічого:

“Ми залишилися сам на сам зі своєю бідою. У нас немає дому. Ми безхатьки у рідній країні. Живемо у злиднях, хоч і працюємо. Робимо усе, що в наших силах. Чи вистачить нам з чоловіком життя, щоб забезпечити наших дітей і дати їм все, що в них вже було, і що в них так нахабно забрав ворог? Я не знаю…”.

Допомогти Олені можна за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/5rbGRdpZ8W

Артем Безрук, адвокат:

У додатковому протоколі до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року в ст. 52 зазначено, що цивільні об’єкти не повинні бути об’єктом нападу. В даному випадку, це можна кваліфікувати як воєнний злочин, а саме: умисне вчинення нападу з усвідомленням того, що такий напад призведе до випадкової загибелі чи поранення цивільних осіб або заподіє шкоди цивільним об’єктам чи масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка буде явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою [стаття 8 (2) (b) (iv) Римського статуту].

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читати по темі: “Російські обстріли зруйнували дім, а мародери винесли все — від ліжок до горщиків з квітами”. Історія Світлани Іщенко

Катерина Черніговець / 12.02.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Повноцінне житло з паркінгом повністю адаптоване для людей, які отримали поранення внаслідок російської агресії. Саме таким має бути  багатофункціональний комплекс, що будується на вулиці Миколайчука у Львові. Це тимчасове житло...

читати історію

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Весь час боїв за Суми Тетяна Жарик з родиною залишалася в місті. Навесні 2022 року її будинок не постраждав внаслідок вуличних боїв та постійних обстрілів. Минуло 2 роки й вночі...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Підприємство

«Три контейнери пряжі та борги – ось з чого ми стартували на новому місці». Як Рубіжанська панчішна мануфактура з Луганщини відновлює виробництво у Львові

Багатоквартирний будинок

“Після Горлівки змінили 4 квартири. Одна — в окупації, інша — пошкоджена”. Історія Людмили Соломатіної

Після підриву Каховської ГЕС минув майже рік. Але 14 родин з Василівки на Миколаївщині досі не отримали кошти на відбудову

Як запорізькі краєзнавці вивозять музейні та сімейні реліквії. Історія екстреної допомоги з порятунку культурної спадщини

Показати те, що знищила росія. У Львові триває виставка “Тут був мій дім”

Багатоквартирний будинок

“Дивлюсь з п’ятого поверху, а там все горить. Сусідніх під’їздів просто немає”. Історія Олесі Прокопенко