“Вийшов зранку на пробіжку і дізнався про початок великої війни”. Історія Олександра Макітного з Вугледара

До повномасштабної війни Олександр Макітний жив і працював у Вугледарі на Донеччині. Чоловік — колишній професійний спортсмен і зранку 24 лютого 2022 року вийшов на ранкову пробіжку. Саме тоді й дізнався, що відбувається в країні.

Понад місяць він залишався вдома. Виїхав, коли російська армія вдарила у сусідній будинок.

“Поїхав у нікуди, без нічого, але живий”, — говорить чоловік журналісту платформи Свій дім.

Руїни Вугледара на Донеччині

Фото: окупаційні джерела

“Я жив на першому поверсі, і думав, що там безпечно”

Олександр не слідкував за новинами, тому повномасштабний російський напад застав його зненацька під час пробіжки.

“Я прокинувся о 6 ранку, зробив каву й пішов займатися. Бігав собі спокійно, слухав музику, а потім побачив багато військової техніки. У нас таке бувало раніше, але ж не у таких масштабах. Я зупинився, взяв телефон, а там вже повідомлення і дзвінок від товариша, який повідомив про початок великої війни. Тоді я добіг ще два кола, бо просто не розумів, що робити далі”, — згадав Олександр.

Спочатку чоловік вирішив залишатися у Вугледарі, тому закупив речі першої потреби та їжу, зняв готівку та облаштував у квартирі мініукриття.

“Я жив на першому поверсі, тому в мене було відчуття, що тут безпечно”.

Проте з часом ситуація змінилася, і Олександру довелося евакуюватися.  

“Звісно, можна прожити без світла, води та газу. Так, це якесь життя в кам’яному віці, але це реально. А от постійна думка, що щось прилетить, мене просто вбивала. Спочатку я себе заспокоював, що все буде добре, але коли прилетіло у будинок навпроти, я не став далі випробовувати свою вдачу”.

Після цього вибуху в його квартирі вибило вікна та зірвало двері з петель. Того ж дня він виїхав з міста. Спочатку доїхав до Дніпра, де зупинився у товариша, а згодом поїхав на Житомирщину до знайомих.

Згодом Олександр зняв окремий будинок у Коростені та влаштувався лісничим до лісгоспу.

У Вугледарі залишилося кілька пенсіонерів

З близько 15 тисяч мешканців, які жили у Вугледарі до початку повномасштабного вторгнення рф, там залишилися кілька пенсіонерів.

“Інколи туди приїжджають так звані “російські волонтери”, які привозять якісь продукти. Я дивлюся такі відео в надії побачити зблизька свій будинок”. 

Зруйновані будинку у місті

Фото: окупаційні джерела

Двокімнатну квартиру, в якій жив Олександр, його батьки отримали ще в 1981 році. 

“На відео я бачив пошкоджений будинок, він не розвалився, стоїть, але з одного боку повністю чорний. Тому не думаю, що є хоч маленький шанс, що квартира вціліла. Та і який в цьому сенс, бо я туди все одно не зможу потрапити”.

Документи, ключі та ноутбук — це все, що чоловік забрав із дому, коли виїжджав.

“Найбільше шкодую, що не взяв татову нумізматичну колекцію та мамині вишиті рушники. Все інше — просто речі, хоч і коштували немалих грошей”.

Читайте ще:

“У Вугледарі наша родина втратила три квартири”. Історія Світлани Клименко

“Ми жили в єдиному на все місто блакитному будинку на вулиці Миру”. Історія Оксани Гончарової з Вугледара