Втратила дім, жила в Польщі, але повернулася до України. Історія Оксани Титаренко, переселенки з Торецька

Оксана Титаренко жила в Торецьку Донецької області разом з донькою та онукою. Напередодні повномасштабного вторгнення вони переїхали у відремонтовану квартиру, а вже навесні 2022 року жінка наполягла на евакуації, бо обстрілів стало більше і відчувалося, що ворог наближається. Зрештою, родина виїхала та зупинилася у Дніпрі, розуміючи, що назад вони вже не повернуться. 

“В червні 2024 року в торецьких групах побачила фото мого дому. І зрозуміла, що фактично його більше немає. Наш будинок треба лише зносити. Два під’їзди вигоріли, а мій частково зруйнований. Сусідня секція знищена з першого по дев’ятий поверхи. Перекриття пошкоджено, дах в дірках. Мама та сестра також залишилися без житла. У них навіть стіни не встояли від обстрілів”, — розповіла Оксана журналістці “Свій дім.

“Могли бути на Краматорському вокзалі в момент ракетного удару, але не доїхали”

Торецьк родина покинула 8 квітня 2022 року. Спочатку зареєструвалися на евакуацію, яку організувала місцева адміністрація. Плани змінилися, коли подруга Оксани попередила їх, що дорога може бути замінована і це небезпечно. В паніці, жінкам довелося шукати машину до Краматорська. 

“Добре запам’ятала цей день. Я була шокована, не розуміла, як виїхати, які речі з собою брати. В мене майже не було готівки, а місцеві таксисти відмовлялися везти нас в Краматорськ. Тому ми доїхали до Покровська і чекали там на електричку. Біля нас на вокзалі стояв поліцейський. Ми розговорилися. Йому надійшло повідомлення про те, що росія атакувала Краматорський залізничний вокзал. Я зрозуміла, що ми могли там бути в той момент. І це просто не вкладалося в голові”.

Родина доїхала до Дніпра, декілька днів прожили в школі, а згодом організовано поїхали далі та опинилися в Польщі. 

“Життя нас трошки покидало. Півтора місяця ми пробули в Польщі. Нам зустрілися хороші поляки, які залишили в пам’яті добрі спогади, але загалом там було важко. Не дивлячись на те, що за житло ми не платили, але це була чужа країна і люди. Тому вирішили повернутися назад у Дніпро”.

Півтора року допомагала переселенцям в шелтері 

До великої війни Оксана 24 роки працювала на місцевому підприємстві, а коли повернулися в Дніпро з Польщі, то одразу влаштувалася на роботу. Півтора року вона працювала санітаркою в шелтері, який приймав людей з інвалідністю, які виїжджали з зони бойових дій.  

“Це була важлива, але фізично та морально важка робота. Людей привозили в жахливому стані. Вони потребували піклування та догляду. Я міняла памперси, купала та годувала їх. Але я більше не витримала і звільнилася”.

Зараз в Оксани нова робота, але планує її змінити та  знайти щось постійне. Разом з донькою й онукою понад два роки орендують квартиру, але хочуть мати власний куточок.

Отримати компенсацію за знищене житло немає можливості. Комісія, яка мала б обстежити зруйновані об’єкти, через безпекову ситуацію не може це зробити.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Читати по темі: “Шукаємо новий дім на Кіровоградщині: повернення до Торецька вже неможливе”.  Історія Катерини Полякової