“Шукаємо новий дім на Кіровоградщині: повернення до Торецька вже неможливе”.  Історія Катерини Полякової

Від будинку Катерини Полякової залишився лише фундамент. Її колись затишна вулиця в селищі Північне біля Торецька повністю знищена обстрілами. Жінка разом з трьома дітьми та чоловіком виїхали звідти ще в серпні 2022 року. Опинились на Кіровоградщині та надіялись, що повернуться додому. Тепер розуміють, що назад дороги немає, тому мріють придбати будинок тут.

По Торецьку й околицям прилітало ще задовго до 24 лютого 2022 року. Але з початком великої війни інтенсивність обстрілів зростала. Виїхати довелося, коли почалися прильоти на вулицю, де вони жили. 

“17 серпня 2022 року я пішла до знайомої, бо їй було погано. Діти були в хаті. В цей час снаряд прилетів в будинок сусідів. Я дуже перелякалася і швидко побігла додому. Рішення їхати після цього ми прийняли швидко — зібрали речі, завантажили їх в машину і більше не поверталися. Тоді наші батьки відмовилися евакуюватися. Лише нещодавно, коли безпекова ситуація стала критичною, вони погодилися залишити Торецьк”.

Нове життя та адаптація на Кіровоградщині

Кіровоградщину родина Полякових обрала невипадково. Там, в селі Панчеве жили знайомі подружжя. Саме від них дізналися, що волонтери облаштовували для переселенців 50 будинків, в яких давно ніхто не жив. Родина посилилася в одному з них. Хата невелика, більше схожа на літню кухню. Катерина з чоловіком переклеїли там шпалери й переробити пічку. Стіни тонкі, тому взимку холодно і доводиться вмикати обігрівачі. 

“Діти адаптувалися не одразу. Спочатку плакали, бо умови були жахливі. Вода лише в колодязі, туалет на вулиці, немає своїх ліжок та подушок. Вони звикли до іншого. Ми роками облаштовували затишну оселю, а потім приїхали в нікуди”. 

Згодом усі звикли до нового села. Воно велике, розташоване поряд з обласним центром. Там працює багато фермерських господарств, тому робота є. Середня дочка навчається в місцевій школі, а молодший син пішов у садочок. Лише старша дитина не захотіла змінювати навчальний заклад і продовжує освітній процес онлайн. 

“Наш будинок зруйнували під фундамент”

Великий будинок в Північному Катерина отримала у спадок від бабусі. Там мали сад, город та чимало свійських тварин. Чоловік самостійно зробив ремонт. 

Російські обстріли руйнували житло поступово. Все почалося з незначних пошкоджень, а зараз від нього майже нічого не залишилося. Один раз снаряд прилетів на їхнє подвір’я. Там пошкодило вікна, двері, паркан та дах. Тоді ще можна було щось полагодити, а вже зараз ремонтувати нічого. Нещодавно сусіди розказали, що будинок знищений під фундамент, як і вся вулиця.

Фінансово допомогти родині можна за реквізитами:

4790729953801370 (Катерина Полякова).

Читати по темі: “Три місяці не могла змиритися з тим, що наш будинок знищений. А згодом зрозуміла, що треба відпустити ситуацію”. Історія Маргарити Щербинової