Росіяни зруйнували пам’ятку архітектури місцевого значення. Історія Охтирського краєзнавчого музею 

“Охтирський міський краєзнавчий музей” постраждав у перші дні великої війни. Під час авіабомбардувань та артобстрілів рф у ніч з 7 на 8 березня 2022 року його будівля, яка є пам’яткою архітектури місцевого значення кінця ХІХ століття, зазнала нищівних ушкоджень від вибухової хвилі. 

У той день в Охтирці було вбито й поранено близько 20 людей, пошкоджено багато будівель та об’єктів інфраструктури.

Коли музей постраждав, його директорка Людмила Міщенко переховувалася від обстрілів у підвалі свого будинку разом з сусідами, серед яких був депутат міської ради. Тоді він прийшов і сказав, що міськвиконкому більше немає. 

“Тоді я зрозуміла, що і музей постраждав, бо розташовувався поруч. Це підтвердила моя знайома, яка побачила наслідки обстрілу з вікна свого будинку. Я не плакала, а просто ридала. Цей мікс почуттів, бо закладу більше немає”, — розповіла журналістці “Свій дім” пані Людмила. 

Розбір завалів музею тривав з 9 березня по 26 квітня 2022 року. Тоді охтирчани рятували музейні цінності між авіанальотами та артобстрілами.

Консервування зруйнованої будівлі

У 2022 році за грантової підтримки World Monuments Funds (WMF) та Cultural Emergency Response (CER), Міністерства закордонних справ Нідерландів зруйновану будівлю музею підготували до зими.

Тоді демонтували зруйновані конструкції даху та замінили ушкоджені на нові. Його укрили металочерепицею. Віконні прорізи зашили дерев’яними щитами, встановили металеві двері та облаштували водовідвідні системи.

“Від реставрації підвалу до археологічної знахідки”

Зараз Охтирський краєзнавчий музей знаходиться в тимчасовому пристосованому приміщенні, але воно не підходить для приймання відвідувачів. Там фактично тільки зберігаються експонати. Невеликі виставки та кінопокази тимчасово проводяться у холі: 

“Повної роботи ми розгорнути не можемо. По-перше, у нас немає укриття, тому не можемо забезпечити безпечні умови перебування. По-друге, залишилася тільки одна експозиційна стіна, яку можна використати в музейній роботі, а так всюди вікна”.

Але у музейній будівлі було підвальне приміщення, куди довгий час зносились і складалися речі. Директорка музею вирішила переобладнати його в укриття. В цьому їй знову фінансово допоміг World Monuments Funds (WMF) та Cultural Emergency Response (CER).

Наприкінці липня 2023 року роботи тимчасово припинили. Під час робіт будівельники “провалилися” під підлогу та знайшли там фрагменти печі та посуду. 

Місцевий муляр відбудував піч, а професійна художниця погодилася її розписати. Облаштування самого підвального приміщення закінчено. “Мистецький простір” скоро відкриє свої двері.

“Закохати громаду в музей”

Пані Людмила працює в Охтирському краєзнавчому музеї 30 років і за цей час змогла “закохати громаду у нього”. 

Там проводили сімейні заходи для дітей, співпрацювали з Малою академією наук та організовували літню школу музеєзнавства. 

За допомогою батьків, працівники музею і діти відправилися в етнографічні експедиції. Вони їздили селами й збирали старовинний одяг та інші речі:

“Це було потужне єднання навколо музею. Люди приносити свої сімейні реліквії — вишиті рушники та скатертини, фотографії та портрети. Кожна людина залишала в музеї частину свого роду. А коли ми організовували якісь заходи, то я завжди телефонувала і казала, що, наприклад, на виставці будуть представлені рушники прабабусі”.

Довга історія

Музей запрацював наприкінці 1920-років — після того, як новостворений комітет з охорони пам’ятників старовини зібрав близько 350 предметів, які представляли історичну та художню цінність.

Музей довгий час не мав власного приміщення. В різні періоди розміщувався у Графській церкві, Покровському соборі. І тільки на початку 1950-х років його розмістили в історичній будівлі в центрі міста.

До початку великої війни Охтирський краєзнавчий музей зберігав матеріали про історію козацьких полків Сумщини, особисті речі письменника Івана Багряного, театральні костюми аматорів сцени тощо.

Читати по темі: Він пережив Другу світову війну. Армія рф його знищила. Історія Будинку науки і техніки залізничників