Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Лиман

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Я раніше мріяла подорожувати, але не так і не такою ціною”. Історія Наталії Воронкіної

зруйновано: травень 2022 / Донецька область , Краматорський район , Лиман / Костянтина Гасієва , 13

“Коли дізналася про руйнування дому, я сильно плакала. Це була квартира моїх бабусі та дідуся, там виріс мій тато. Ми хотіли її залишити своїм дітям та онукам, а тепер усі бездомні”, — розповіла Наталія Воронкіна з Лимана.

“24 лютого мав бути звичайним днем мого життя”

Про початок повномасштабного вторгнення рф Наталія дізналася з новин. Спочатку не повірила, але її брат підтвердив, що в Харків влучають ракети, а у Чугуєві горить аеродром. 

“24 лютого 2022 року мав бути звичайним днем, але почалася війна. Ми намагалися працювати, а з новин чули, що росіяни мають успіхи, крушать, вбивають, катують і ґвалтують”. 

До Наталії у Лиман приїхали родичі з Рубіжного, які вже не могли жити під постійними обстрілами

“Те, що вони розповідали, не одна людина не може слухати без сліз. Як люди не встигали добратися до бомбосховища, а хто добігав — був босий і в легкому одязі”. 

“З Дніпра поїхали куди очі бачать”

7 квітня Наталія виїхала з міста і більше туди не поверталася

“Я раніше мріяла подорожувати, але не так і не такою ціною. Не тоді, коли літаки пролітають над будинком і ти не знаєш, чи скинуть вони бомбу. Страшно було за всіх — за сина, за ту маленьку дівчинку, яка приїхала до нас з бомбосховища, за стареньку сусідку”.

З Лимана приїхали у Дніпро, зняли двомісний номер на шість людей. Чоловіки лягли спати на підлогу, жінки — на ліжка. Наталія була заморена, але заснути не могла. Чула, що щось бахкало, і тільки зранку зрозуміла, що то трамвай.

“Далі ми поїхали в нікуди. В Дніпрі у нас не було друзів та знайомих. Я стала дзвонити по оголошеннях — “здам або продам будинок”. Так ми потрапили в село Могилів. Дім так і не знайшли, але нас направили в гуртожиток в селищі Молодіжне. По дорозі стукали в кожну хату, питали, де можна орендувати житло. І дівчата з пошти в Цибулівці знайшли нам дім в Китайгороді”.

“Сусідка сказала, що наш дім розбили”

Родина думала, що на Дніпропетровщині залишиться на кілька тижнів і поїдуть додому, але Лиман окупували. Тоді ж пані Наталії подзвонила сусідка і сказала, що їхній будинок розбитий. Найбільше постраждав дах

Після звільнення міста, в тому домі живе лише свекруха Наталії. Даху немає, вода затікає в квартиру. Гріється жінка буржуйкою.

Артем Безрук, адвокат:

Обстріли цивільних об’єктів з боку російської армії – це не просто жахливі й трагічні події, це воєнні злочини, скоєні російськими військовими. Дії російських військових, які описує пані Наталія, можна кваліфікувати за кількома статтями Римського статуту: умисне спрямування нападів на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, що не є військовими цілями [стаття 8 (2) (b) (ii) Римського статуту] та умисне вчинення нападу з усвідомленням того, що такий напад призведе до випадкової загибелі чи поранення цивільних осіб або заподіє шкоди цивільним об’єктам чи масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка буде явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою [стаття 8 (2) (b) (iv) Римського статуту].

 _____

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному вебсайт USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читати по темі: “Дехто не розуміє, як це, коли незнайомі люди приносять ложку. Бо в тебе її просто немає.” Історія Наталії Матросової

Катерина Черніговець / 23.02.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Повноцінне житло з паркінгом повністю адаптоване для людей, які отримали поранення внаслідок російської агресії. Саме таким має бути  багатофункціональний комплекс, що будується на вулиці Миколайчука у Львові. Це тимчасове житло...

читати історію

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Весь час боїв за Суми Тетяна Жарик з родиною залишалася в місті. Навесні 2022 року її будинок не постраждав внаслідок вуличних боїв та постійних обстрілів. Минуло 2 роки й вночі...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Підприємство

«Три контейнери пряжі та борги – ось з чого ми стартували на новому місці». Як Рубіжанська панчішна мануфактура з Луганщини відновлює виробництво у Львові

Багатоквартирний будинок

“Після Горлівки змінили 4 квартири. Одна — в окупації, інша — пошкоджена”. Історія Людмили Соломатіної

Після підриву Каховської ГЕС минув майже рік. Але 14 родин з Василівки на Миколаївщині досі не отримали кошти на відбудову

Як запорізькі краєзнавці вивозять музейні та сімейні реліквії. Історія екстреної допомоги з порятунку культурної спадщини

Показати те, що знищила росія. У Львові триває виставка “Тут був мій дім”

Багатоквартирний будинок

“Дивлюсь з п’ятого поверху, а там все горить. Сусідніх під’їздів просто немає”. Історія Олесі Прокопенко