Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / с. Дробишеве

Історії, які ви нам розповіли
Приватний будинок

“Коли вийшла з погреба, мій будинок вже догорав. Тривожна валіза перетворилася на попіл”. Історія Наталії Джури

зруйновано: травень 2022 / Донецька область , Лиманський район , с. Дробишеве / Василя Морозова , 13

Наталія Джура — мешканка села Дробишеве Донецької області. Працювала лаборанткою мікробіологічної лабораторії в санепідемстанції, а її чоловік — в ДСНС. Родина 24 роки прожила в будинку, який Наталія успадкувала від бабусі та дідуся. Він був невеликим, але затишним.

“Всі ці роки ми облаштовували наш дім, садили город, вирощували квіти, але зараз нічого не залишилися. Ми не очікували, що наш край так постраждає. В селі зруйновані школа, дитячий садок, будинок культури, магазини. Згоріли цілі вулиці”, — розповіла жінка журналістці “Свій дім”.

“Коли ми вийшли з погреба, все догорало”

“В перший день повномасштабного вторгнення мені подзвонив син і сказав: “Мама, почалася війна. Це правда. Нас обстрілюють”. Я йому спочатку не повірила”, — каже Наталія.

Сильні обстріли с. Дробишеве почалися на початку травня 2022 року. Спочатку ворог поцілив в дитячий садок. Тоді вже не було газу й електрики.

13 травня ворожий снаряд влучив у будинок сусідів і він загорівся. За хатою Наталії зберігався запас дров і вугілля. Все це зайнялося та перекинулося на її житло:

“Був обстріл і я ховалася в погребі. Коли вийшла, вже все догорало”.

Наступного дня разом та мамою виїхали з села у Нікополь Дніпропетровської області. Чоловік залишався на службі. Згодом він приєднався до дружини.

“Намагаємося облаштувати свій побут, але все чуже, не моє”

В Нікополі жінка прожила до листопада 2022 року. Потім її чоловік повернувся на роботу. У Святогірську він відновлював пожежну частину.  

Зараз подружжя мешкає у Слов’янську в орендованій квартирі. Наталія з грудня працює за фахом — лаборантом в баклабораторії, а до цього — в продовольчому магазині. 

“Ми намагаємося облаштувати свій побут і продовжуємо жити, але все чуже, не моє. Якщо буде небезпека, то будемо виїжджати”.

Артем Безрук, адвокат:

Додатковим протоколом до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, регулюється захист жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), у статті 52 вказано, що цивільні об’єкти не повинні бути об’єктом нападу. Натомість, російські військові проводили систематичні, невибіркові обстріли, чим порушили норми міжнародного права, що за Римським статутом класифікується як воєнний злочин, а саме: умисне вчинення нападу з усвідомленням того, що такий напад призведе до випадкової загибелі чи поранення цивільних осіб або заподіє шкоди цивільним об’єктам чи масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка буде явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою [стаття 8 (2) (b) (iv) Римського статуту].

 

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читати по темі: “Ми виїхали з Зарічного, а наступного дня в наш будинок влучив снаряд”. Історія Інни Сухарської

Катерина Черніговець / 16.02.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Багатоквартирний будинок

“Після втрати дому я не здаюся і намагаюся розвивати свою лялькарську справу на Київщині”. Історія Тетяни Сітоленко

Тетяна Сітоленко народилася на Київщині, але своїм рідним домом називає Залізне на Донеччині. Саме в цьому місті прожила 47 років. Повномасштабне вторгнення росії у 2022 році змусило її переїхати до...

читати історію

“Лише одиниці обрали компенсацію, більшість хоче відновити житло”. Історія волонтерки Валентини Кондрат’євої

На третій рік повномасштабного вторгнення рф в Любомирівку Миколаївської області повертаються люди. Наразі там мешкає понад 200 людей, з них — 20 діти. Ситуація залишається небезпечною, але село, розташоване за...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Багатоквартирний будинок

“Після втрати дому я не здаюся і намагаюся розвивати свою лялькарську справу на Київщині”. Історія Тетяни Сітоленко

“Лише одиниці обрали компенсацію, більшість хоче відновити житло”. Історія волонтерки Валентини Кондрат’євої

У Реєстрі збитків для України вже понад 10 тисяч заяв, найбільше — з Маріуполя

Як отримати житло в кредит: детальний огляд оновленої програми єОселя

Приватний будинок

“Ти роками будуєш житло, а потім їдеш звідти з однією сумкою. Тому що з двома можеш не зайти в евакуаційний потяг”. Історія Ріти Сіобко

Ціна війни. Чи зможе Україна вижити без вкрадених росією корисних копалин та врожаю

Будинок на Північній Салтівці: як живуть люди в одному з найбільш постраждалих районів Харкова

Перегузні, дельфіни та хохулі: які рідкісні види тварин втратила Україна та як відновити їхню популяцію