“Побачила, що горить будинок в Іванівці, та відчула, що то наша хата”. Історія Наталії Черкашиної

“Я була в Количівці. Вибігла зі шкільного підвалу на декілька хвилин на вулицю, повернула голову і побачила, що в Іванівці горить будинок. У мене стисло у грудях, почало колотить серце і я заплакала. Відчула, що то наша хата. Мене знайомі намагалися заспокоїти й запевнити, що це не так. Але я їм сказала: “Запишіть час і день, і якщо виживемо, то спитаємо у родичів”. І я була права”, — розповіла журналістці “Свій дім” Наталія Черкашина з Чернігівської області.

“У будинок прилетіла фугасна бомба”

10 березня 2022 року росіяни поцілили в будинок, де жила Наталія разом зі своєю мамою Олександрою Курилець в селі Іванівка. До цього його декілька разів обстрілювали, але цього дня його зруйнували вщент. Сусіди сказали, що це був приліт фугасної бомби, який призвів до пожежі.

Жінки тоді вже була у дітей в сусідній Количівці. Двоюрідна тітка з родиною, тікаючи з Чернігова, приїхали в Іванівку, і жили в цей час в її будинку. Коли стався приліт, їх не було вдома. Це врятувало родині життя: 

“Зв’язку не було зовсім, додзвонитися я їм не могла. Я дуже переймалася, бо не знала, чи не загинули вони в нашому дому”.

“В Количівці було страшніше, ніж в Іванівці” 

Обстріли Количівки стали постійними та інтенсивними. Вона не була окупованою, але перебувала “на нулі”: 

“Там було страшніше, ніж в Іванівці. Обстрілювали село з усіх боків. Згоріло дуже багато будинків, люди залишилися без житла”.

Більшість часу пані Наталія з родиною проводили у шкільному підвалі, де було близько 350 людей. Зранку між обстрілами — прибігали додому, годували тварин і поверталися назад: 

“Коли починалися обстріли, то наші військові “заганяли” всіх у шкільний підвал, щоб люди не постраждали. Вони з нами також по кілька годин там були, а іноді навіть ночували”.

Коли окупанти покинули Чернігівщину і українські військові сказали, що можна повертатися у свої будинки, люди боялися виходити з підвалу. Вони казали, що посидять там ще декілька днів, бо раптом росіяни знову повернуться.

“Будинок дітей пошкоджений на 70%, мій — повністю знищений”

Будинок в Количівці в результаті обстрілів був пошкоджений на 70%. Власним коштом вони трохи підлатали житло, а через деякий час волонтери допомогли з відновленням.

Житло в Іванівці зруйноване вщент, тому пані Наталія продовжує жити в Количівці, але часто їздить до рідного села: 

“Прийдемо, поплачемо та й підемо. Там знищено майже все”.

“Ми жили щасливим і спокійним життям”

Будинок в Іванівці збудували ще дідусь та бабуся жінки. Все життя його зводили та ремонтували. Але всі приємні спогади знищили росіяни. Навіть не залишилося фотографій.“Ми жили щасливим та спокійним життям. Тримали корів, свиней, курей та гусей, обробляли огороди, ходили на роботу. А зараз нема ніякої радості. Живемо секундами”, — каже жінка.

Читати по темі: “Ракети з рф долітають до Харкова за 30 секунд, але їхати з міста не будемо”. Історія Наталії Ярош