Подаровані на весілля гроші вклали в ремонт квартири. Історія Марини Лукашової з Луганщини

За рік до початку повномасштабного російського вторгнення Марина та Євген Лукашови відсвяткували весілля у Сіверськодонецьку на Луганщині. Найціннішим подарунком для молодого подружжя стала квартира бабусі, у ремонт якої вони вклали понад 100 тисяч гривень. На початку 2022 року всі роботи завершили, однак пожити в оновленому помешканні так і не встигли.

“Скільки було витрачено сил, нервів та грошей — і все в нікуди. Коли згадую, мене накриває лють та відчай”, — розповіла Марина журналісту “Свій дім”.

Зруйнований Сіверськодонецьк на Луганщині

Фото: тг-канал По Северу

Два тижні під обстрілами

Початок великої війни став шоком для родини: замість затишку у щойно відремонтованій квартирі, довелося чути вибухи та ночувати у підвалі.  

“Я політикою ніколи не цікавилася, чоловік теж. Ми й новини не читали, для нас це була зайва інформація. Тому повномасштабне вторгнення росії стало для нас неймовірним шоком. Коли 24 лютого я почула вибух, то спочатку подумала, що хтось запустив феєрверк. Уявляєте, наскільки “рожевими” були мої окуляри. А коли дізналася, що це вибухи, тоді почалася істерика, шок, паніка, сміх крізь сльози і так по колу”, — згадала дівчина. 

Чоловік одразу почав шукати варіанти евакуації через друзів та знайомих. Проте сама Марина спочатку була категорично проти:

“Я кричала, плакала, в мене була істерика. Сказала Жені, що нікуди не поїду. Вірила, що мій дім — це моя фортеця, і він нас захистить. Проте кілька тижнів під постійними обстрілами змінили мою думку. Після безсонних ночей у підвалі, я вже сама наполягала на виїзді з міста”.

Через знайомих Євген знайшов тимчасове житло на Полтавщині. За один день родина зібрала речі та евакуювалася:

“Ми їхали з чоловіком, моїми та його батьками й бабусею. Забрали з собою двох котів, собаку та мінімум речей. На щастя, в нас було дві машини. Як я плакала, коли ми прощалися з квартирою. А коли подивилася на авторські LED-лампи, які замовляла з Європи, то в мене почалась панічна атака. Ми рік жили в ремонті, бруді, смітті, щоб нарешті жити в комфортних умовах”.

Марина та її рідні поселилися в місті Хорол, де орендували три окремі будинки.

Місто Хорол на Полтавщині

Фото: Хорольська міська рада

Що з квартирою у Сіверськодонецьку?

Дев’ятиповерхівку в нових районах міста, де жило молоде подружжя, збудували у 1980-х роках. Квартиру в цьому домі родичі Марини отримали від заводу “АЗОТ”.

“У квартирі шпалерам було понад 20 років, а сантехніка ще за радянських часів. Тому всі гроші, які нам подарували на весілля, ми вклали у ремонт. Пощастило, що чоловік більшість робіт робив самостійно”.

Окрім цього родина оновила майже всі старі меблі та частину техніки.

“В мене підхід простий — якщо речам понад 20 років, то їхнє місце на смітнику. Просто у всього є термін придатності. Ті старі шифоньєри, ліжка та крісла ми відвезли на дачу. В нас знайомий працював на меблевій фабриці, тому дуже швидко все забрали”.

Наразі будинок у рідному місті стоїть напівзруйнований. Фото наслідків боїв Марина побачила в одній з місцевих груп.

“У місті є будівлі, які постраждали сильніше. Нашому району більш-менш пощастило. Проте все одно пошкодження сильні. Наскільки я знаю, окупанти планують відремонтувати його у 2026 році. Принаймні в списках він є. Але що саме з квартирою, ми не знаємо”.

Читайте ще:
“Пасіку відновили у Дніпрі, а волонтерську діяльність не припиняли”. Історія Ганни Рясної з Лисичанська

“У рідному місті залишилася нещодавно придбана квартира та салон краси”. Історія Наталії Отвагіної з Сіверськодонецька