головна / Історії, які ви нам розповіли / Київ
У день російської атаки на “Охматдит” відділенню анестезіології виповнилось 57 років. Історія лікаря Максима Головатюка
Київська область , Київський район , Київ / Чорновола , 28/1
Заклад охорони здоров'я
Дата додавання до бази:
06 вересень 2024
Адреса:
Київська область ,
Київський район , Київ ,
Чорновола , 28/1
Під час ракетної атаки по закладу лікар-анестезіолог Максим Головатюк переходив з однієї палати в іншу, очікуючи на наступну операцію. Він почув свист і вибух. Від міцності удару зірвало двері, які ледь не впали на нього. Це було 8 липня 2024 року, коли ворожа ракета влучила в найбільшу дитячу лікарню України. За 13 років роботи в закладі та понад два роки великої війни інцидент такого масштабу вперше на пам’яті чоловіка.
“Ми знаходимося на 7 поверсі нового корпусу. В нашому відділені постраждалих людей немає. Ніхто з персоналу не розгубився, не втік й не впав в ступор. Всі допомагали з евакуацією пацієнтів — спочатку у себе, а потім по всій лікарні. У нас був дуже важкий хворий, який перебував у комі. Ми його перевели в окрему палату, а потім доправили до іншого медичного закладу. Під час атаки один з наших лікарів закрив його своїм тілом від ймовірного влучання уламків. Потім ми побігли до відділення токсикології, це вже інша будівля, куди й прийшовся головний удар. Там побачили свою загиблу колегу. Далі був хірургічний корпус, де ми допомагали з ліквідацією наслідків обстрілу. Я переніс на руках дитину, яка була підключена до спеціального обладнання й потім її повезли в іншу лікарню”, — розповідає Максим Головатюк журналісту “Свій Дім”.
“Це терор заради терору. Додому я в той день не потрапив”
Лікар каже, що він і колеги вже звикли до ракетних атак та вибухів, але не міг подумати, що росіяни завдадуть удару по найбільшій дитячій лікарні України.
“Це терор заради терору. Додому я в той день не потрапив. Коли закінчили розбирати завали, то вже був вечір, я залишився. Мені так було спокійніше чогось. Після всіх робіт ми з колективом зібралися, щоб обговорити пережите. Всім треба було виплеснути емоції. Хтось сміявся, хтось плакав, але це була комунікація справжньої згуртованої команди”, — каже Максим.
Найбільше його вразила здатність українців об’єднуватися в стресових ситуаціях.
“Наші колеги, які були у відпустках або відгулах — лікарі, санітарки, медсестри, всі прийшли та включилися в процес. Кинули свої особисті справи і прибігли допомагати. Потім підтягнулися цивільні кияни та волонтерські організації, які постійно питали, що потрібно та чим вони можуть бути корисні. Такий кризовий момент ще раз показав, що ми дійсно команда й можемо покластися одне на одного. Хотілося б, щоб таких випадків не було, але добре, що ми можемо відредагувати та впоратися з наслідками як цілісний організм. Це мене тішить й ще раз доводить, що нас не перемогти. Ми витримаємо все”.
“З урахуванням масштабів удару — нашому відділенню неймовірно пощастило”
За словами Максима у відділенні анестезіології вибило вікна, вирвавши їх разом з рамами. Також частково впала підвісна стеля.
“Скла було стільки, що навіть у взутті ноги були порізані. Обладнання майже не постраждало. Тріснув лише монітор на одному з апаратів. З урахуванням масштабів удару — нам неймовірно пощастило. Відділення постраждало відсотків на 20. У колег на інших поверхах ситуація гірша. Зараз ми забили вікна ДСП-панелями, затянули плівкою та запустили роботу фактично в повному режимі. Всі високотехнологічні операції проводяться, включаючи трансплантацію органів — нещодавно пересаджували нирку одному з пацієнтів”, — говорить лікар.
поділитись у соцмережах
Рекомендуємо прочитати
Приватний будинок
“Ти роками будуєш житло, а потім їдеш звідти з однією сумкою. Тому що з двома можеш не зайти в евакуаційний потяг”. Історія Ріти Сіобко
Ріта Сіобко жила в Нью-Йорку на Донеччині. Мала триповерховий дім та продуктово-продовольчі магазини, перший з яких відкрили з чоловіком ще у 1995 році. До початку великої війни бізнес розвивався, а...
читати історіюЦіна війни. Чи зможе Україна вижити без вкрадених росією корисних копалин та врожаю
Війна, що триває в Україні, суттєво впливає на видобуток корисних копалин та вирощування сільськогосподарських культур. Росія контролює 27% території України і захопила не лише міста, а й ключові підприємства та...
читати історіюБудинок на Північній Салтівці: як живуть люди в одному з найбільш постраждалих районів Харкова
Перегузні, дельфіни та хохулі: які рідкісні види тварин втратила Україна та як відновити їхню популяцію
Підприємство
Втрачена міць містоутворюючих підприємств: як під час війни склалася доля “Артвайнері”, “Артемсолі” та “Колірмету”
Заклад охорони здоров'я
“Поки шукала доньку Соломію, то декілька разів з нею попрощалася”. Історія Оксани Фоменюк, яка пережила ракетний удар по лікарні “Охматдит”
Заклад охорони здоров'я
Місце, де зцілюватимуть душі. У Львові будують Центр реабілітації для українців, які пережили полон та тортури
Руїни в VR. Як українські компанії передають масштаби руйнувань
Рекомендуємо прочитати
Приватний будинок
“Ти роками будуєш житло, а потім їдеш звідти з однією сумкою. Тому що з двома можеш не зайти в евакуаційний потяг”. Історія Ріти Сіобко
Ціна війни. Чи зможе Україна вижити без вкрадених росією корисних копалин та врожаю
Будинок на Північній Салтівці: як живуть люди в одному з найбільш постраждалих районів Харкова
Перегузні, дельфіни та хохулі: які рідкісні види тварин втратила Україна та як відновити їхню популяцію
Підприємство
Втрачена міць містоутворюючих підприємств: як під час війни склалася доля “Артвайнері”, “Артемсолі” та “Колірмету”
Заклад охорони здоров'я
“Поки шукала доньку Соломію, то декілька разів з нею попрощалася”. Історія Оксани Фоменюк, яка пережила ракетний удар по лікарні “Охматдит”
Заклад охорони здоров'я