Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Київ

Історії, які ви нам розповіли
Заклад охорони здоров'я

“Якби не дотримання правил безпеки, то могло б загинути багато людей”. Історія медсестри Ірини Бартовщук з “Охматдиту”

зруйновано: липень 2024 / Київська область , Київський район , Київ / Чорновола , 28/1

Медична сестра онкогематологічного відділення дитячої лікарні “Охматдит” Ірина Бартовщук під час ракетного удару рф по закладу була вдома. Жінка повернулася після нічної зміни. Через декілька хвилин після вибухів до неї почали телефонувати батьки, які не могли знайти своїх дітей — підопічних Ірини. 

“Наші діти постійно підключені до спеціального обладнання. В нас є контакти батьків. Якщо щось трапилося — вони дзвонять і ми приходимо. Цього разу тато одного з хлопчиків набрав й сказав, що не може знайти медсестер та свою дитину після обстрілу. Тоді у людей була паніка, частково зник зв’язок. Я почала писати колегам і просити про допомогу. На щастя, хлопець не постраждав й вже за пів години був з батьком”, — розповідає жінка журналісту “Свій Дім”.

Після обстрілу лікарні дітей перевезли до обласного онкоцентру біля станції метро “Васильківська”. Транспортували малих пацієнтів на машинах швидкої. Долучилися й лікарі та звичайні громадяни з власним автотранспортом. Вже там їм відразу надали необхідну допомогу.

“Серед наших підопічних, на щастя, ніхто не постраждав. Це все завдяки тому, що дівчата-медсестри вивели всіх у центр відділення після оголошення повітряної тривоги. А там не те що дві стіни, а навіть три. Ми завжди дотримуємося правил безпеки, хоча це важко — діти лежачі, апаратура й обладнання, але саме в цей момент обережність врятувала всім життя. Якби вони були б там, то було б лихо, бо наші вікна виходять на трансформаторну будку, куди й влучила російська ракета. Лише старша медсестра та завідувачка відділення отримали поранення. У першої травма голови та поріз руки склом. У другої — струс мозку і сліди на обличчі від уламків, але в цілому все обійшлося. Це тому, що вони сиділи за комп’ютерами, які стояли якраз біля вікон”, — говорить Ірина.

Зараз частина дітей поїхала на лікування за кордон, а решта —  вже повернулася у стаціонарне відділення “Охматдиту”.

“Наше відділення розташоване на другому поверсі нового корпусу. По структурі воно розділене на кілька блоків. Блок А вже в роботі, а блок Б, де я працювала, дуже пошкоджений. Там розбиті вікна, звисає частина стелі, стіни пошкоджені, а майно потрощене. Керівництво каже, що відновлювальні роботи почнуться десь в жовтні. По функціоналу обидва блоки однакові, але місця стало значно менше. Раніше в нас в палаті мала лежати хвора дитина та хтось з батьків, такі умови перебування в онкології. Зараз нам доводиться розміщувати по дві дитини в кімнаті”, — каже медсестра.

Нагадаємо, цей черговий воєнний злочин армія рф здійснила 8 липня 2024 року, тоді загинули 2 цивільні особи та 34 постраждали. За попередніми даними росія завдала удар по лікарні крилатою ракетою X-101. Експертиза щодо типу застосованої зброї досі триває. Внаслідок удару був зруйнований лікувальний корпус № 3 (корпус токсикології). Пошкодження отримали корпус №11 (хірургічний), корпус №11а (неонатологічний), корпус №9 (адміністративний), лікувальний корпус № 2 (відділення неврології), лікувально-діагностичний комплекс №1 (новий корпус) та інші нежитлові приміщення лікарні.

Читайте ще: “Поки шукала доньку Соломію, то декілька разів з нею попрощалася”. Історія Оксани Фоменюк, яка пережила ракетний удар по лікарні “Охматдит”

Олександр Забродін / 26.08.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло

Платформа Свій дім розпочинає серію відео про Реєстр збитків для України, щоб розповісти постраждалим від агресії росії про можливість долучитися до створення системи відшкодування як репарацій для країни-агресорки. Щоб розібратися в...

читати історію

Приватний будинок

“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини

Марина Коваленко (ім’я змінено з міркувань безпеки) — історикиня з Луганщини. Зараз вона живе в Києві та працює в архіві, який займається документуванням воєнних злочинів рф проти України. Команда збирає...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло

Приватний будинок

“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини

Приватний будинок

“До життя в Дніпрі я досі адаптуюся, а моя дитина стикнулася з булінгом у школі”. Історія переселенки Вікторії Гіманової

“Дім у Макіївці — в окупації. Будинок у Краматорську залишили через обстріли. Тепер купили нове житло на Черкащині”. Історія двічі переселенця Олексія Демка

Об'єкт культури

Пам’ятки архітектури національного значення — на якій стадії відновлення визначних будівель в різних містах України?

Заклад освіти

Від великих проєктів до дрібних ремонтів: як відновлюють школи на Київщині

Підприємство

Відновили бізнес у пам’ять про загиблого сина: історія родини Ольшанських і їхнього найбільшого кизилового саду в Європі

Субсидія на оренду житла для ВПО у 2025 році: як отримати допомогу