Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Лиман

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Наші захисники мають відчувати підтримку, де б ми не були”. Історія Лесі Мирошниченко, яка втратила дім та опинилася в Польщі

Донецька область , Краматорський район , Лиман / Театральна , 1/7

“Квартиру в Лимані отримав мій дід, коли працював на силікатному заводі. В ній народилася моя мама та її брат. Туди я принесла свого синочка з пологового будинку. Це була велика та гарна трикімнатна квартира. З 60-х років там прожило 4 покоління. А прийшла росія і забрала в нас все”, — розповіла журналістці “Свій дім” Леся Мирошниченко. 

Вона жила в Лимані разом з сином та дядьком. На життя заробляла шиттям та вишивкою і завжди любила творчу роботу. Дядя був помічником машиніста. Перед початком великої війни в будинку, де вони жили, повністю замінили дах, відремонтували та пофарбували стіни:

“Він став як новенький. Ми якраз планували ремонтувати квартиру. Але цього не сталося”.

“Куди повертатися — ми не знаємо”

На другий день великої війни Леся разом з сином поїхали до її мами в село Вірнопілля Харківської області. За тиждень там пропав газ, а ввечері — світло. Російська авіація бомбила Ізюм. Наступного дня вони вирішили їхати далі. 

“У потязі на Львів, мені зателефонували друзі, які чекали нас у Польщі. І ми поїхали одразу за кордон”.

Дядько Лесі ще до середини квітня залишався в Лимані, але коли почалися обстріли міста теж виїхав. Зараз зі знайомими винаймає квартиру у Кіровоградській області.

Про руйнування будинку Леся дізналася від дядька, який надіслав фото знищеного житла

“На жаль, наша квартира не приватизована. Дядя завжди казав “все одно, вона наша”, а тепер ми залишилися ні з чим. Думали, що повернемось до мами в село, але її будинок також зруйнований. Я навіть шукала можливості заселитися в модульний будинок в інших містах, але відмовляють”.

Життя в Польщі та робота на фабриці

Леся з рідними живе в селі біля Познані. Міського транспорту там немає, але змінити місце проживання не можуть — житло в місті набагато дорожче. Син спочатку ходив до польської школи, але згодом став займатися онлайн в українській. Мама жінки онкохвора і проходить лікування. 

Олеся працює швачкою на фабриці, яка виробляє медичні вироби.

“Спочатку я мала працювати на фабриці лише місяць. Потім роботу продовжили ще на три, півроку і так далі. Так я і залишилася тут. Також періодично прибираю квартири, щоб додатково заробити” 

Допомогти Лесі можна за реквізитами: 5168745166412376 

Артем Безрук, адвокат:

Згідно Римського статуту обстріл цивільних об’єктів є воєнним злочином та класифікується наступним чином: – умисне спрямування нападів на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, що не є військовими цілями [стаття 8 (2) (b) (ii) Римського статуту]; – умисне вчинення нападу з усвідомленням того, що такий напад призведе до випадкової загибелі чи поранення цивільних осіб або заподіє шкоди цивільним об’єктам чи масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка буде явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою [стаття 8 (2) (b) (iv) Римського статуту].

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читати по темі: “Дім зруйнований. Купити новий я не можу. І розраховувати на чиюсь допомогу також”. Історія Юлії Рахманової

Катерина Черніговець / 14.02.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Олександр Руденко родом із Запорізької області. Зараз ця територія окупована, як і місто Соледар, де він прожив майже 30 років. На Донеччину переїхав після весілля. Це батьківщина його дружини Валентини....

читати історію

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

За шість років до початку великої війни багатодітна родина психологині Юлії Павлової переїхала з Запоріжжя в село Українка. Там запустили проєкт, за яким будували житло для прийомних родин і дитячих...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

Приватний будинок

“Наше село було в окупації майже 8 місяців. Після звільнення ми прожили спокійно лише три дні”. Історія Михайла Гречаного

Об'єкт культури

Олексій Скоркін залишив банківську сферу й відкрив музей борщу та сала. Окупанти знищили унікальну хатинку на Сумщині

Багатоквартирний будинок

“Квартира згоріла 2 роки тому через російські обстріли. Живемо без комунікацій та не знаємо, що буде з нашим будинком”. Історія Світлани Орєхової

Що треба фіксувати першочергово — зруйновану інфраструктуру чи житло? Читайте в кейс-стаді “Святогірськ 2:0”

Приватний будинок

Живемо на Тернопільщині та мріємо купити дім, який орендуємо. Історія Ольги Дудченко

Приватний будинок

“Плачу, коли згадую дім. А чоловік не дозволяє викидати стару футболку. Каже, що буде її в Бахмуті носити”. Історія Тетяни Буковцової