“Російська авіабомба знищила будинок та забрала життя старшої дочки та бабусі”. Історія Аліни Ципуги

“Росіяни повністю знищили наш будинок. В нього влучила авіабомба. На жаль, не вся родина змогла врятуватися. Моя старша дочка та бабуся загинули. Через цю трагедію, навіть якщо житло відбудують, я більше ніколи не зможу там жити”, — розповіла журналістці “Свій дім” Аліна Ципуга. 

Будинок, в якому жило три покоління

Першими господарями будинку Аліни були її бабуся та дідусь. Вони отримали його, як працівники сільського господарства в селі Донець Харківської області. Великою родиною жили в ньому все життя. 

Перед початком великої війни Аліна була в декреті та виховувала двох доньок — старша тільки пішла в перший клас, молодша нещодавно народилася:

“У нас була сім’я, ми планували насолоджуватися життям”

Авіабомба знищила будинок і забрала життя найрідніших

Події 24 лютого 2022 року налякали та були неочікуваними для Аліни. Про початок великої війни вона дізналася від мами. Звичайно, вони чули прогнози, але не думали, що будуть такі масштаби.

8 березня став трагічним для родини. Російський літак випустив авіабомбу, яка влучила у будинок, де знаходилася Аліна, її чоловік, дві дочки, а також бабуся та дідусь. Врятуватися вдалося не всім — старша дочка та бабуся Аліни загинули.

“Знайти дитячі іграшки було для мене важливо”

У перші дні після авіаудару Аліна з-під завалів дістала багато речей. Щось вдалося врятувати, щось просто викинули. Знайшли багато дитячих іграшок, які хоч і були в незадовільному стані, але це пам’ять про доньку.

Після знищення дому, родина Аліни евакуювалася в інше село, а потім на Київщину. Через кілька місяців вони повернулися додому, але живуть у квартирі знайомих, які виїхали за кордон.

“Не будемо відновлювати будинок”

Будинок зруйновано повністю й Аліна подала заяву на отримання компенсації. Наразі вони очікують на житловий сертифікат та сподіваються отримати його найближчим часом. 

Відновлювати зруйноване не збираються, бо жити там вже не зможуть. Нову оселю планують придбати у своєму селі, бо “тут наша батьківщина, тут наше село і нікуди ми не хочемо переїжджати”.

Читати по темі: “Я бачила сон, в якому мій дім плакав”. Історія Ольги Ізмалкової