Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / с. Зарічне

Історії, які ви нам розповіли
Приватний будинок

“Фотоальбоми та дзвінок на двері — це все, що залишилося на пам’ять від нашого будинку”. Історія Галини Світличної

зруйновано: квітень 2023 / Донецька область , Краматорський район , с. Зарічне / Широка , 16

“Чоловік за декілька днів до російського вторгнення казав мені, що буде війна. Я не вірила, а коли все почалося, то в мене сталася паніка, це був просто жах. Перший тиждень не могла оговтатися взагалі”, — розповідає Галина Світлична журналісту “Свій Дім”.

За 20 років збудували оселю мрії

Галина Світлична народилася на Вінниччині, але коли їй було 4 роки батьки переїхали на Донеччину у Лиман. Дитинство та навчання жінки пройшло там. За фахом вона дитячий вчитель-дефектолог. Після одруження з чоловіком придбали житло у селищі Зарічне.

Будинок ми купили в 2000 році, він був дуже маленький, а вже у 2001 році народилася перша донька. Ми серйозно почали займатися нашою оселею. За 21 рік збільшили дім в декілька разів. Одна лише кухня була 30 кв. м, а загальна площа — понад 100 квадратів. В 2021 році повністю завершили ремонт: нова підлога й стелі, люстри, меблі, техніка, шафи. Все було нове. Частину техніки вдалося потім забрати через родичів та знайомих, але то дрібниці, більшість речей згоріла. На згадку в мене лише декілька фото й все”.

Втекли у невідомість

В Зарічному одразу стало гучно, спочатку в нас був розпач, але після тижня вибухів ми оговталися й вирішили їхати. 8 березня стрибнули на товарний потяг у Лимані й вийшли в Рівному. От просто так. Ніяких контактів, родичів й зв’язків не було. Приїхали, знайшли волонтерів й нас поселили в гуртожиток. Чоловік виїхав через тиждень. Побули там трішки, потім перебралися східніше:

“Після захоплення селища наприкінці весни 2022 року у нас жили буряти. Будинок за рік взагалі пережив всі жахи, які тільки могли бути: окупанти, обстріли, пожежа й, врешті-решт, руйнування. Дісталося йому по повній.

Ці буряти всі наші речі перетягали та розкидали, а в гаражі була яма для машини, то вони туди все сміття скидали. Сам будинок майже рік стояв відкритий, бо вікна та двері вибило вибуховою хвилею. Після звільнення міста ми хотіли повернутися, але лінія фронту була близько, це занадто небезпечно. Так він й стояв рік, там щось родичі дивилися, щось — сусіди та знайомі, але в цілому будинок був без власників. А в квітні 2023 року вже було влучання прямісінько в нього. Горіло там весь день все. Нічого не залишилося, суцільна руїна”.

Важко починати все спочатку

Після втечі з рідного Зарічного родина Галини змінила декілька областей й врешті-решт опинилася на Полтавщині:

“Після Рівного ми майже рік жили на Тернопільщині. Там гарно, місцеві все дали, але нас тягнуло десь східніше, ближче до малої Батьківщини. Так ми переїхали на Полтавщину. В травні буде рік, як ми тут.

Я живу зараз заради дітей, вони не дають мені опустити руки. Перша донька в Німеччині, а менша з нами, в школі вчитися.

Додому повернемося обов’язково. Ми з чоловіком жартуємо, що в нас там ще залишився підвал та баня, то ще не все втрачено. Ніхто крім нас, в той понівечений війною край, життя не поверне”.

Артем Безрук, адвокат:

Міжнародне законодавство чітко забороняє використання зброї проти цивільного населення. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, який регулює захист жертв міжнародних збройних конфліктів, підкреслює цю заборону. Стаття 52 протоколу дає чітке пояснення: у випадках, коли виникають сумніви щодо статусу об’єкта, який зазвичай використовується для цивільних цілей (наприклад, храм, житловий будинок, школа), за замовчуванням він вважається цивільним. Це означає, що його атака буде кваліфікуватися як воєнний злочин, адже ризик для мирних жителів стає вищим за будь-яку військову вигоду. Згідно Римського статуту обстріл цивільних об’єктів є воєнним злочином та класифікується наступним чином: умисне спрямування нападів на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, що не є військовими цілями [стаття 8 (2) (b) (ii) Римського статуту].

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.


Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.


У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте ще: “Ніколи надовго з Лимана не виїжджав. На старості літ був змушений тікати з дому через вторгнення рф”. Історія Володимира Шепеля

Олександр Забродін / 13.03.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Ціна війни. Чи зможе Україна вижити без вкрадених росією корисних копалин та врожаю

Війна, що триває в Україні, суттєво впливає на видобуток корисних копалин та вирощування сільськогосподарських культур. Росія контролює 27% території України і захопила не лише міста, а й ключові підприємства та...

читати історію

Будинок на Північній Салтівці: як живуть люди в одному з найбільш постраждалих районів Харкова

Пусті вікна, крізь які чорніють вигорілі квартири. Обвалені панелі будівель, ніби зруйновані карточні будиночки. Вулиці, які проросли бур’янами. Саме так виглядала Північна Салтівка після першого року російських обстрілів. Цей мікрорайон...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Ціна війни. Чи зможе Україна вижити без вкрадених росією корисних копалин та врожаю

Будинок на Північній Салтівці: як живуть люди в одному з найбільш постраждалих районів Харкова

Перегузні, дельфіни та хохулі: які рідкісні види тварин втратила Україна та як відновити їхню популяцію

Підприємство

Втрачена міць містоутворюючих підприємств: як під час війни склалася доля “Артвайнері”, “Артемсолі” та “Колірмету”

Заклад охорони здоров'я

“Поки шукала доньку Соломію, то декілька разів з нею попрощалася”. Історія Оксани Фоменюк, яка пережила ракетний удар по лікарні “Охматдит”

Заклад охорони здоров'я

Місце, де зцілюватимуть душі. У Львові будують Центр реабілітації для українців, які пережили полон та тортури

Руїни в VR. Як українські компанії передають масштаби руйнувань

Відбудова по-російськи. Що і як відновила окупаційна влада в захоплених Маріуполі, Сєвєродонецьку та Волновасі?