Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Попасна

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Через наш будинок літали і “Смерчі”, і “Урагани”, і якісь вогняні кулі”. Історія Віри Оліфіренко

Луганська область , Сєвєродонецький район , Попасна / Миру , 149

У Попасній в будинку по вулиці Миру, 149 були дві квартири Віри Оліфіренко. Одну з них жінка отримала від хлібокомбінату, де 26 років пропрацювала технологом, інша дісталася у спадок. 

“Перші руйнування були на наших очах. Через наш будинок літали і “Смерчі”, і “Урагани”, та якісь вогняні кулі. І воно ж одразу їх не чути. Бачимо, що щось летить, і біжимо у підвал. Коли не встигали спуститися, бо ж восьмий поверх, ховалися у куточку біля ліфта. Притулимося і чекаємо, коли затихне”, –  так пригадує ті жахливі дні пані Віра

“Наче фейєрверки пускали, але це були фосфорні снаряди”

Квартири були розташовані на одному майданчику передостаннього поверху. В одній жила жінка, а в іншій –  син. Після повномасштабного вторгнення перебралися в одну оселю, щоб підтримувати одне одного, а іншу зачинили.

“З восьмого поверху як дивишся, а воно по центральних вулицях наче фейєрверки пускають. Це були фосфорні снаряди. Воно як падає, то горить так, що його не загасити”, – розповідає жінка.

Обстріли ставали сильнішими, місто вже жило без комунікацій і було страшно вийти з підвалу хоча б на хвилинку.

Вогняне полум’я з вікна квартири

“Син ризикував і під бомбуванням бігав до кринички у приватний сектор. Волонтери ще возили хліб і тушонку. Вже тоді я бачила вогняне полум’я з вікна своєї квартири. У сусідньому дворі батько з сином вийшли з підвалу, щоб прибрали скло, яке посипалося, і в цей момент прилетіла міна. Врятувати їх не змогли””, – каже жінка.

До оселі пані Віра вже не потрапила. Треба було терміново їхати і рятувати життя.

“Вже не було масової евакуації. Виїжджали з водієм на “Газелі”, який забрав нас прямо з підвалу. Він постійно казав, щоб ми пригиналися і майже лягали на підлогу. Навколо стрільба, уламки, щось страшне. Ми всю дорогу молилися. І знаєте, я трималася до останнього, а вже коли заїхали у Бахмут, розплакалися всі”, – згадує Віра

“У Бахмуті нас розмістили в якомусь холі. Всюди ліжка, ліжка і багато людей: старі, і жінки, і діти. Звуки війни було чути, але, на той час, десь далеко. Потім евакуаційним автобусом доїхали до Краматорська, а там вже потягом до Львова. Добиралися довго. Потяг їде-їде, стане у полі й стоїть години три. Потім вертається десь назад, бо по маршруту обстріли. Люди у вагоні стояли, у мене на руках були двоє діток. Коли нарешті доїхали, то я вже йти не могла. Син тягнув і мене, і сумки, і кота, якого ми дивом врятували. Він тоді сховався у квартирі під ванною, забився бідний у куточок і трясся там”, – каже жінка.

Жінка з сином евакуювалися до Івано-Франківської області. Влітку 2022 року залишали заявку на поселення у безкоштовний шелтер. Там нині й живуть.

Усі жахіття війни додали проблем зі здоров’ям

“У мене зруйнований тазостегновий суглоб. Майже повзаю з палицею. Здоров’я нема зовсім”, – розповідає вона.

Пані Віра соромиться просити про допомогу і надає реквізити картки зі словами: “Якщо тільки на лікування, я ж не одна така в Попасній залишилась без житла. Мені так незручно щось просити”.

Картка ПриватБанку 4149 4991 4881 1001 (Оліфіренко Віра Станіславівна)

Читайте ще історію з Попасної: Зруйнований дім побачили на Google-картах. Історія Галини Журавльової 

Юлія Ступка / 05.09.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Олександр Руденко родом із Запорізької області. Зараз ця територія окупована, як і місто Соледар, де він прожив майже 30 років. На Донеччину переїхав після весілля. Це батьківщина його дружини Валентини....

читати історію

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

За шість років до початку великої війни багатодітна родина психологині Юлії Павлової переїхала з Запоріжжя в село Українка. Там запустили проєкт, за яким будували житло для прийомних родин і дитячих...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

Приватний будинок

“Наше село було в окупації майже 8 місяців. Після звільнення ми прожили спокійно лише три дні”. Історія Михайла Гречаного

Об'єкт культури

Олексій Скоркін залишив банківську сферу й відкрив музей борщу та сала. Окупанти знищили унікальну хатинку на Сумщині

Багатоквартирний будинок

“Квартира згоріла 2 роки тому через російські обстріли. Живемо без комунікацій та не знаємо, що буде з нашим будинком”. Історія Світлани Орєхової

Що треба фіксувати першочергово — зруйновану інфраструктуру чи житло? Читайте в кейс-стаді “Святогірськ 2:0”

Приватний будинок

Живемо на Тернопільщині та мріємо купити дім, який орендуємо. Історія Ольги Дудченко

Приватний будинок

“Плачу, коли згадую дім. А чоловік не дозволяє викидати стару футболку. Каже, що буде її в Бахмуті носити”. Історія Тетяни Буковцової