За 2 години армія рф знищила дві вулиці. Історія Анатолія Смика, який тепер живе у літній кухні

“Лінда, Лінда, іди сюди. Моя умнічка, моє золотце”, — кличе собаку Анатолій Смик, житель села Богородичне на Донеччині.  

З нею чоловік познайомився, коли повернувся додому після деокупації. На дворі було холодно, а в пакеті — ковбаса та пиріжки, які напекла дружина. Анатолій повісив його на паркан та пішов дивитись на руїни власної оселі. А Лінда лапою збила пакет і все з’їла. Тільки шматок сала залишився:  

““Я підходжу, а вона худа, страшна — одні ребра. І гарчить на мене. Я їй кажу: “Все нормально, не переживай. Не заберу я в тебе те сало. Ти ж така голодна. І вона заспокоїлась, умнічка. Я кажу, що це собака для душі”.

Живе з дружиною у літній кухні

Пан Анатолій гладить собаку та показує журналістам “Свій дім” потрощений будинок та літню кухню, в якій тепер живе. У приміщення не запрошує, бо жінка буде проти. Та й не дуже довіряє людям, бо приїздили багато хто, а допомагають лише волонтери.

“Мій дім знищений, з розбитого гаража все витягли. Живемо у літній кухні. “Мені допомагали волонтери з Полтави, які дали утеплювач. А режисер з Києва привіз профнастил та вікна. Вона ж теж була зруйнована. Снаряд залетів під пічку і все розкидало. Але діватись нікуди — носив глину і відновлював”, — розповідає чоловік.

Поруч з Анатолієм живуть ще шість родин. Сусідці Любові полтавські волонтери церкви “Хліб життя” збудували модульний дім. Іншим — допомагають відновлювати дахи та вставляти вікна.  

“Там одна родина, там друга. Можна було б зі Святогірська провести сюди світло, щоб ми жили повноцінним життям. Але його досі немає та напевно й не буде. Ну, привозять нам по п’ять дощок чи ще щось. А ось суттєва допомога тільки від волонтерів, а не від держави. І повербанки нам давали, і сонячні ліхтарі”, — розповідає чоловік. 

“Хто цей дім буде відбудовувати? Мені самому важко”

Пан Анатолій вже на пенсії. Самостійно відбудувати дім не зможе. Кухню відновив, ворота підправив. Завдяки волонтерам у чоловіка є болгарка та сварка. Він дивиться на розбите село і мріє, щоб тут з’явилося світло та відновили розбитий міст на Святогірськ:

“Кацапи за дві години знищили те, що на яру — верхню вулицю й ту, що біля Сіверського Донця. А потім почали руйнувати все інше. Загиблих викопували з-під завалів. Усяке було”.

“Моста немає” — табличку з написом поставили місцеві 

Міст між Богородичним та Святогірськом зруйнований, але навігатор досі веде до нього.

“От ми були у Святогірську. Машини навігатор веде на міст, якого немає. Колони їдуть і вертаються назад, — розповідає чоловік. — Наприклад, я їду в Харків. Раніше їхав через центр міста, тепер мене навігатор веде в об’їзд. Далі, їду в Суми – раніше навігатор вів через одну дорогу, тепер через іншу. Тобто там це можливо, а у нас — ні. Ми, що в іншій державі живемо чи що?”.

Фото: Свій дім; Свої

Артем Безрук, адвокат:

________________

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте ще: “Коли я побачив, що залишилося від мого дому, то просто ридав”.  Історія Олексія Гусака