“Я навіть не могла уявити, що востаннє бачу свою квартиру”. Історія Ангеліни Шостак

Рак, жахливі події 2014 року, приниження у Донецьку через український прапор на авто  – все це пережила депутатка краматорської міської ради Ангеліна Шостак. 

Жінка подолала хворобу, почала волонтерити й разом з чоловіком придбала власне житло у Бахмуті. Але попереду були нові випробування – армія рф зруйнувала не лише їхню оселю, а й місто, яке стало рідним з 2008 року. Син подружжя з першого дня великої війни став на захист країни.

“А пам’ятаєш…Ми з чоловіком часто згадуємо свою оселю. У нас була 9-кілограмова соляна лампа. Така брила, а на ній – ведмідь. Дідух, який мені у 2016 році подарували військові. Ми збирали сувенірні тарілки. Привозили прапорці всіх країн, які для себе відкривали. Спочатку вони стояли у вазі, а потім зробили спеціальну підставку”, – розповіла проєкту Свій Дім пані Ангеліна.

Повномасштабне вторгнення подружжя застало у Бахмуті

Ангеліна Шостак – краматорчанка, чоловік родом з Донецька. Познайомилися у 1991 році. За рік одружилися, народився син. У 2008 році вирішили переїхати до Бахмута, але жили на два міста. Навіть прописка залишилася краматорська та й усі вихідні проводили саме там.

“У Бахмуті понад чотири роки винаймали житло у районі РАЦСу. У 2012 році придбали власну квартиру на виплату. Це вже був район райдержадміністрації”, – каже жінка. 

Повномасштабне вторгнення подружжя застало у Бахмуті. Після довгих вагань, цього ж дня виїхали до Краматорська. Свою швейну машинку жінка забрала одразу. З 2014 року вона шиє українські прапори й подушки. Хобі переросло у волонтерство після інциденту у Донецьку, коли з автівки родини почали зривати прапорці України та Євросоюзу. 

“Мені й чоловіку вдалося вирватися з оточення і коли повернулися додому, зрозуміли що окупанти ненавидять кольори нашого прапора, які символізують Незалежність і взагалі Україну. Ми придбали тканину і я почала шити прапори. У тому числі й рекордні”.

“Вони ж знають, чия ти мати. Залишатися тут небезпечно”

У 2022 році, коли почалися прильоти поруч з Бахмутом, Ангеліна та Андрій вирішили поїхати у місто і забрати деякі речі. У квартирі жінка за звичкою перегорнула календар-кубик – з 24 лютого на 5 березня. 

“Андрій хотів відвести мене у більш безпечне місто й повернутися до Краматорська. Я казала: “Якщо залишатися, то вдвох”. Була суперечка, навіть до сліз, але я розуміла, чого він наполягав. Я — депутатка, активістка і патріотка. Усі списки з нашими прізвищами вже були заготовлені”, – каже Ангеліна.

Жінка також не могла поїхати без мами, а вона відмовлялася до останнього.

“Вони ж знають, чия ти мати. Ти розумієш, що залишатися тут небезпечно”, – казала я їй. 

Довгі вмовляння дали результат. З Краматорська усі разом виїхали вранці 14 березня 2022 року. Як і багато інших українців – в нікуди. Добиралися кілька днів й опинилися на Тернопільщині у місто Борщів. Звідти чоловіка Ангеліни забрали до війська. Йому дали повістку на 5 липня, а у червні родина вирішила з’їздити на Донбас – у свої рідні міста. 

Остання поїздка у рідний Бахмут

У Бахмут в’їжджали через Костянтинівку, бачили розбиті соковий завод біля літака та інститут іноземних мов. У їхньому будинку на 40 квартир залишилися п’ятеро мешканців. Серед них – сусідка Людочка. 

“Ми її вмовляємо поїхати, а вона нас благає, щоб вивезли телевізор, бо ходять мародери. Місця у машині було замало й для речей, але забрали заради її спокою”, – пригадує жінка.

Це був останній візит подружжя у рідний Бахмут.

Зараз родина мешкає у столиці. Чоловіка після 8 місяців служби звільнили в запас і він пішов працювати на своє підприємство, але вже у Києві. 

Під час нашого інтерв’ю пані Ангеліна дізналася про пряме влучання у сусідній будинок. 

“Ми жили майже в центрі. А від центра нічого не залишилось”, – каже вона.

Читайте ще: “Втратили дві квартири та справу всього життя”. Історія Олени Ходусової