Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / с. Новоселівка

Історії, які ви нам розповіли
Житло

На місці великого будинку були руїни. На подвір’ї – рештки худоби. Історія Наталії Семеняги

зруйновано: березень 2022 / Чернігівська область , Чернігівський район , с. Новоселівка / Шевченка , 9-а

На місці цих руїн у селі Новоселівка Чернігівської області був великий дім на 212 квадратних метрів. В одній частині жила Наталія Семеняга з чоловіком, дітьми та батьками. В іншій – сестра зі своєю родиною. У кожного був окремий вхід, свої кімнати, власна кухня та різні адреси.  

Це була оселя дідуся й бабусі. Коли батьки Наталії одружилися, їм виділили одну кімнату і вони вирішили добудовувати свою частину. 

“Наташа, стріляють. Бігом збирай дітей і їдемо звідси”

Тато Наталії трагічно загинув, коли їй було два роки. Її виховував вітчим, який доклав чимало зусиль, щоб дім став великим і затишним. З початком великої війни не залишив своє місце сили.

Наступ застав родину зненацька. Навколо говорили про це, але ніхто не вірив.

“24 лютого десь о п’ятій ранку подзвонила племінниця й сказала: “Наташа, стріляють. Бігом збирай дітей і їдемо звідси””, – розповіла Наталія журналісту “Свій дім”.

Заправили машину й поїхали на “два дні” у сусіднє село Вознесенське до рідної сестри. На вулиці вже було повно російської техніки, а маленький син постійно питав: “Мамо, куди ми їдемо?”. Жінка не могла нічого пояснити дитині, бо сама не розуміла, що відбувається. На третій день усі вони опинилися в окупації й 35 діб просиділи у льосі.

“Батьки до останнього допомагали військовим”

Батьки Наталії залишилися у Новоселівці й до останнього допомагали нашим військовим. 

“То ж діти, – казала мама Наталії. – І я не знаю, де завтра буде моя дитина”. 

Але вранці 12 березня 2022 року вона подзвонила і сказала: “Наташа, я вже не можу. Якщо я звідси не виберусь, я не виживу”. 

Село знищували не лише танками, а й авіацією.

Мама змогла подолати ці п’ять-шість кілометрів. Два дні просто мовчала, а потім розповіла, що в їхній половині будинку вже не було кухні. 

Побачили, як палає їхній дім

Вознесенське, куди виїхала родина, знаходиться на горі й звідти було видно рідне село. 16 березня Наталія побачила, як палає їхня домівка. До батька додзвонитися вже не могли. У цей момент поруч проїжджали знайомі, які дивом вибралися з Новоселівки у самий пік обстрілів. Вони підтвердили найстрашніше.

 “Та ніч була такою довгою. Ми не розуміли, що нас чекає і як туди добратися, щоб побачити батька. Вранці чоловіки пішли за татом, а він вже йшов до нас. Вони розминулися”, – каже жінка.

Батько намагався врятувати худобу, яка горіла живцем

Батько був поранений, йому на голову впала палаюча балка. Сестра Наталії працювала у лікарні, тож одразу почала обробляти рани й робити перев’язку.  

“Тато розповів, що був прильот у мою спальню. Далі, десь між четвертою та шостою годиною вечора, був один постріл і навкруги все запалало – горіли одразу п’ять домівок. Він відпустив собак, кішка десь втекла. Намагався врятувати худобу, яка горіла живцем у сараї, але коли на голову впала палаюча балка, зрозумів, що нічого не зможе зробити й почав повзти. З села виліз на обочину, ніч пересидів під якоюсь хатою, а наступного дня дістався до нас”, – пригадує жінка

Після відступу росіян з Чернігівщини, Наталія одразу поїхала додому зі своїм племінником. Більше ніхто не наважився. 

На місці великого будинку були руїни. На подвір’ї – рештки худоби. Вціліли лише кілька качок й дві чи три курки. 

Тепер родина живе у модульному містечку, яке встановили за сприяння уряду Польщі.

Читайте ще: “Цей дім у 90-х роках будували бабуся з дідусем і мій тато. Російська армія “звільнила” нас від усього”. Історія Марії Грищенко

Юлія Ступка / 13.09.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Олександр Руденко родом із Запорізької області. Зараз ця територія окупована, як і місто Соледар, де він прожив майже 30 років. На Донеччину переїхав після весілля. Це батьківщина його дружини Валентини....

читати історію

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

За шість років до початку великої війни багатодітна родина психологині Юлії Павлової переїхала з Запоріжжя в село Українка. Там запустили проєкт, за яким будували житло для прийомних родин і дитячих...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

Приватний будинок

“Наше село було в окупації майже 8 місяців. Після звільнення ми прожили спокійно лише три дні”. Історія Михайла Гречаного

Об'єкт культури

Олексій Скоркін залишив банківську сферу й відкрив музей борщу та сала. Окупанти знищили унікальну хатинку на Сумщині

Багатоквартирний будинок

“Квартира згоріла 2 роки тому через російські обстріли. Живемо без комунікацій та не знаємо, що буде з нашим будинком”. Історія Світлани Орєхової

Що треба фіксувати першочергово — зруйновану інфраструктуру чи житло? Читайте в кейс-стаді “Святогірськ 2:0”

Приватний будинок

Живемо на Тернопільщині та мріємо купити дім, який орендуємо. Історія Ольги Дудченко

Приватний будинок

“Плачу, коли згадую дім. А чоловік не дозволяє викидати стару футболку. Каже, що буде її в Бахмуті носити”. Історія Тетяни Буковцової