“Цей дім у 90-х роках будували бабуся з дідусем і мій тато. Російська армія “звільнила” нас від усього”. Історія Марії Грищенко

19 років Марія Грищенко прожила в Ірпені на Київщині. У новий затишний будинок дівчинку привезли прямо з пологового.  

“У цьому будинку я жила з народження. Навколо, з усіх сторін, був ліс. Це вже потім почали будувати нові дома. Коли була маленька, любила гратися у пісочниці, лазити з братом на яблуню. Теплими літніми вечорами обожнювала просто посидіти з родиною в альтанці”, – розповіла “Свій дім” Марія.

“Мені досі важко говорити про це без сліз”

Це було місце сили усієї родини. У березні 2022 року, після чергового обстрілу, будинок згорів, а разом з ним всі речі, меблі, техніка і фотоальбоми з весілля батьків і випускного.

 “У будинку жили моя мама Олена, тато Дмитро, бабуся Людмила, мій молодший брат Ваня і я. У нас було все, що ми могли б хотіти. Передивляючись відео, яке відправив мені дядько, з залишками нашого будинку, я не могла повірити в те, що бачу. Я плакала не одну добу”, – пригадує Марія.

Затишне подвір’я засипало камінням, всюди було скло та уламки даху, посікло дерева, згоріла машина. 

“Ми з молодшим братом мали все, що хотіли”

 “У моїй кімнаті були меблі улюбленого жовтого кольору та дві морські свинки, мої улюблені тваринки, яких я не змогла врятувати”, – розповідає вона.

Наразі родина Марії, як і багато інших українців, винаймає житло. 

“Моє улюблене жовте ліжко, великий телевізор у вітальні, на якому ми дивились фільми усією родиною. Велика рамка з фото на стіні… Я сумую за кожним куточком в нашому будинку, бо з ним пов’язані тільки теплі та щасливі моменти”, – пригадує Марія.

Від місця сили великої родини залишився лише фундамент. 

Платформа “Свій дім” збирає свідчення всіх, хто втратив житло. Також публікує спогади про освітні, культурні та інші заклади, частково чи повністю зруйновані внаслідок війни. Поділіться своєю історією – ось зручна анкета для цього  https://bit.ly/sviydim.

Читайте ще: Вцілів лише полумисок, в якому подавали кутю на Різдво. Історія Олени Усікової