Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / с. Любимівка

Історії, які ви нам розповіли
Житло

“Після обстрілу росіяни виносили майно, яке їх цікавило, а потім підірвали будинок”. Історія Тетяни Федорнак-Чорної

зруйновано: серпень 2022 / Херсонська область , Бериславський район , с. Любимівка / Таврійська , 122

Батьки та брат Тетяни Федорнак-Чорної дивом вижили у рідному селі Любимівка Бериславського району Херсонської області. У льох, де вони переховувалися з іншими родинами, було пряме влучання. З-під завалів їх відкопували односельці й собака, яку потім вбили російські військові.

“Вже на початку березня село Любимівка на півночі Херсонщини не просто окупували ворожі війська, воно стало на лінії вогню, в безпосередній зоні бойових дій. Людей використовували живим щитом і не випускали навіть на окуповані території. Так населення виживало без зв’язку, світла, газу. Були серйозні проблеми з медикаментами та доступом до питної води. Здебільшого її набирали під час дощу. Люди купкувались і жили по декілька сімей, готували на печах у дворах”, – розповіла журналістам “Свій дім” Тетяна.

“Моя мама — корінна мешканка Херсонщини”

Перших руйнувань батьківський будинок зазнав 18 серпня 2022 року. Саме в той день, коли окупанти влучили у льох. Згодом військові рф винесли майно та підірвали дім

“Це відбувалось просто на очах наших сусідів, які з часом повідомили цю новину”, – розповідає дівчина.

Найбільш болісно сприйняла звістку про руйнування мама Тетяни:

“Моя мама — корінна мешканка Херсонщини, родина батька переїхала із Закарпаття під час вербування на роботу совєтами у 70-х. У цьому ж селі вони зустрілись під час футбольного матчу, а після навчання у Херсонському аграрному університеті приїхали сюди працювати та почали будуватись”.

“Росіяни вбили нашого собаку”

Зараз батьки мешкають у Києві. Тато вже адаптувався, а мамі доволі складно, адже вона отримала найбільше травм. У Любимівку приїздив лише брат Тетяни. 

“Найгіршою новиною за саме руйнування була тільки звістка про те, що росіяни вбили нашого собаку. Він перший, хто допомагав відривати постраждалих, але як тільки обстріл продовжився – втік сполоханий. Після він повернувся, де на нього вже чекали мародери й вбивці”, – розповідає вона.

Читайте ще: Батьки тепер живуть у літній кухні. Історія Тетяни Гладиш

Юлія Ступка / 08.09.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Двічі втратила дім через окупацію Луганщини, але найстрашніше випробування чекало попереду. Історія Марини Бражнікової

Марина Бражнікова з Луганська за останні десять років пережила багато випробувань. У 2014 році росіяни окупували її рідне місто, вона втратила дім і прибутковий бізнес. Її родина вимушено евакуювалася до...

читати історію

Соціальне житло для переселенців: як отримати

Близько 5 млн українців вимушені жити у статусі “внутрішньо переміщених осіб”. Вони опинилися в інших регіонах країни та вмістили життя в декілька валіз. Здебільшого їм довелося розпочинати все з нуля:...

читати історію