Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / с. Любимівка

Історії, які ви нам розповіли
Житло

“Після обстрілу росіяни виносили майно, яке їх цікавило, а потім підірвали будинок”. Історія Тетяни Федорнак-Чорної

зруйновано: серпень 2022 / Херсонська область , Бериславський район , с. Любимівка / Таврійська , 122

Батьки та брат Тетяни Федорнак-Чорної дивом вижили у рідному селі Любимівка Бериславського району Херсонської області. У льох, де вони переховувалися з іншими родинами, було пряме влучання. З-під завалів їх відкопували односельці й собака, яку потім вбили російські військові.

“Вже на початку березня село Любимівка на півночі Херсонщини не просто окупували ворожі війська, воно стало на лінії вогню, в безпосередній зоні бойових дій. Людей використовували живим щитом і не випускали навіть на окуповані території. Так населення виживало без зв’язку, світла, газу. Були серйозні проблеми з медикаментами та доступом до питної води. Здебільшого її набирали під час дощу. Люди купкувались і жили по декілька сімей, готували на печах у дворах”, – розповіла журналістам “Свій дім” Тетяна.

“Моя мама — корінна мешканка Херсонщини”

Перших руйнувань батьківський будинок зазнав 18 серпня 2022 року. Саме в той день, коли окупанти влучили у льох. Згодом військові рф винесли майно та підірвали дім

“Це відбувалось просто на очах наших сусідів, які з часом повідомили цю новину”, – розповідає дівчина.

Найбільш болісно сприйняла звістку про руйнування мама Тетяни:

“Моя мама — корінна мешканка Херсонщини, родина батька переїхала із Закарпаття під час вербування на роботу совєтами у 70-х. У цьому ж селі вони зустрілись під час футбольного матчу, а після навчання у Херсонському аграрному університеті приїхали сюди працювати та почали будуватись”.

“Росіяни вбили нашого собаку”

Зараз батьки мешкають у Києві. Тато вже адаптувався, а мамі доволі складно, адже вона отримала найбільше травм. У Любимівку приїздив лише брат Тетяни. 

“Найгіршою новиною за саме руйнування була тільки звістка про те, що росіяни вбили нашого собаку. Він перший, хто допомагав відривати постраждалих, але як тільки обстріл продовжився – втік сполоханий. Після він повернувся, де на нього вже чекали мародери й вбивці”, – розповідає вона.

Читайте ще: Батьки тепер живуть у літній кухні. Історія Тетяни Гладиш

Юлія Ступка / 08.09.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Повноцінне житло з паркінгом повністю адаптоване для людей, які отримали поранення внаслідок російської агресії. Саме таким має бути  багатофункціональний комплекс, що будується на вулиці Миколайчука у Львові. Це тимчасове житло...

читати історію

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Весь час боїв за Суми Тетяна Жарик з родиною залишалася в місті. Навесні 2022 року її будинок не постраждав внаслідок вуличних боїв та постійних обстрілів. Минуло 2 роки й вночі...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Підприємство

«Три контейнери пряжі та борги – ось з чого ми стартували на новому місці». Як Рубіжанська панчішна мануфактура з Луганщини відновлює виробництво у Львові

Багатоквартирний будинок

“Після Горлівки змінили 4 квартири. Одна — в окупації, інша — пошкоджена”. Історія Людмили Соломатіної

Після підриву Каховської ГЕС минув майже рік. Але 14 родин з Василівки на Миколаївщині досі не отримали кошти на відбудову

Як запорізькі краєзнавці вивозять музейні та сімейні реліквії. Історія екстреної допомоги з порятунку культурної спадщини

Показати те, що знищила росія. У Львові триває виставка “Тут був мій дім”

Багатоквартирний будинок

“Дивлюсь з п’ятого поверху, а там все горить. Сусідніх під’їздів просто немає”. Історія Олесі Прокопенко