Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Посад-Покровський

Історії, які ви нам розповіли
Приватний будинок

Батьки тепер живуть у літній кухні. Історія Тетяни Гладиш

зруйновано: березень 2022 / Херсонська область , Херсонський район , Посад-Покровський

Тетяну Гладиш велика війна застала в батьківському домі у Посад-Покровському. Населений пункт знаходиться на межі Херсонської та Миколаївської областей. У мирні часи це було вигідне розташування, а після нападу рф село опинилося на лінії фронту, його обстрілювали в усіх видів артилерії. 

“Ми якраз вечеряли. Почули залп, кілька секунд і земля затремтіла під ногами. Схопилися й попадали вниз. Підлога під нами просто ходила ходуном, а зверху сипалася штукатурка”, – розповіла Тетяна журналісту Свій дім.

Після цих обстрілів будинок родини не постраждав, але у літній кухні повилітали вікна, у гаражі уламком пробило дах, погнуло капот автівки. Вже не було світла, частково пропав газ, мобільний зв’язок. 

У хвилині короткого затишшя батько Тетяни виходив на вулицю, намагався чимось затулити вибиті вікна. Подвір’я було всіяне уламками, валялися електричні дроти, попробивало газові труби. Хтось з сусідів повідомив про відкритий виїзд на Миколаїв, де не було російських блокпостів. 

“Ми просто пострибали в машину, хто в чому був. Вибралися з Посад-Покровського й опинилися на Заході України. З того часу моє село було на лінії вогню і найбільше постраждало у Херсонській області”, – каже Тетяна.

Восени 2022 року, коли росіяни вийшли з Херсона і лінія фронту відтіснилася від Посад-Покровського, тато Тетяни поїхав у село. Побачив згорівший будинок і свій зруйнований магазин, що був біля дому. Там не було жодних комунікацій, тож довелося знов виїхати. 

Але навесні цього року батьки повернулися додому. Живуть у літній кухні, в якій після обстрілів вціліли стіни. Посадили трохи картоплі, обрізали троянди, які не загинули. У селі нарешті з’явилося світло. Раз на тиждень привозять по дві баклажки питної води на кожного. До війни тут проживало понад дві тисячі людей.

Тетяна винаймає житло в Одесі й пристосовується до нових умов життя:

“У мене недосконалий остеогенез, тобто ламкі кістки. Особливо в ногах. І я з дитинства ходжу на милицях. До Одеси поїхала сама з таким діагнозом. Це було справжнім викликом, бо довелося  налагоджувати побут, переживати блекаут, коли не працював ліфт. Але, Слава Богу, облаштувалася. Допомагають друзі, знайомі. Намагаюсь вибиратися на культурні заходи. Дуже люблю море, просто обожнюю – 20 хвилин і я вже біля води”.

Вона теж на кілька днів приїздила в село. Світла тоді не було, літня кухня не опалювалась, тож довелося спати в машині. 
“Рік тому я поїхала з дому. А перед тим кілька тижнів спала, не розстеляючи постіль і не вдягаючи піжаму. Часто – на підлозі. Пила каву, але не відчувала її смак. Тільки слухала, як гатить – далеко і близько. Часом і зараз завмираю, очікуючи, що як прилетить. Але спасибі Богу, що є життя далі…”, – пригадує вона.

Юлія Ступка / 28.06.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Повноцінне житло з паркінгом повністю адаптоване для людей, які отримали поранення внаслідок російської агресії. Саме таким має бути  багатофункціональний комплекс, що будується на вулиці Миколайчука у Львові. Це тимчасове житло...

читати історію

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Весь час боїв за Суми Тетяна Жарик з родиною залишалася в місті. Навесні 2022 року її будинок не постраждав внаслідок вуличних боїв та постійних обстрілів. Минуло 2 роки й вночі...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Підприємство

«Три контейнери пряжі та борги – ось з чого ми стартували на новому місці». Як Рубіжанська панчішна мануфактура з Луганщини відновлює виробництво у Львові

Багатоквартирний будинок

“Після Горлівки змінили 4 квартири. Одна — в окупації, інша — пошкоджена”. Історія Людмили Соломатіної

Після підриву Каховської ГЕС минув майже рік. Але 14 родин з Василівки на Миколаївщині досі не отримали кошти на відбудову

Як запорізькі краєзнавці вивозять музейні та сімейні реліквії. Історія екстреної допомоги з порятунку культурної спадщини

Показати те, що знищила росія. У Львові триває виставка “Тут був мій дім”

Багатоквартирний будинок

“Дивлюсь з п’ятого поверху, а там все горить. Сусідніх під’їздів просто немає”. Історія Олесі Прокопенко