Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Бахмут

Історії, які ви нам розповіли
Приватний будинок

“Батьківська хата в Бахмуті зруйнована, а самого міста більше не існує”. Історія Дениса Колісниченка

Донецька область , Бахмутський район , Бахмут / Левченка , 62

Зранку 24 лютого 2022 року Денис Колісниченко прокинувся від вибухів та вібрації на підлозі. Хлопець на той момент жив у Краматорську, а його батьки були в рідному Бахмуті.  

Батьківської хати більше немає.

Рідні Дениса прожили у будинку 30 років. Напередодні вторгнення рф батько хлопця якраз дороблював ремонт. 

“Тато мій бахмутянин, а мама — з Магадана. Він туди їздив працювати, познайомився з нею й вмовив переїхати на його батьківщину. Там, на півночі, вони заробили грошей та купили цей дім. По площі там було 70 квадратів, а сама споруда 1960-х років — одноповерхова та з помаранчевої цегли. Ми його трішки перебудували та зробили ще декілька кімнат — баню й робочий кабінет, де мама займалася трикотажем на продаж. Двічі робили ремонт в кухні, а в інших кімнатах — один раз, але поступово. Фактично весь інтер’єр був готовий, залишалася лише зовнішня частина дому — утеплення стін та фасад”, — каже Денис Колісниченко журналісту “Свій Дім”.

Додому ми вже не повернемося

Батьки хлопця майже пів року залишалися в Бахмуті, але влітку 2022-го через загрозу для життя виїхали до Дніпропетровської області. Денис з 2018 року жив у Краматорську:

“Батьки майже нічого не забрали, все залишилося там. Серед того, що змогли вивезти — це мікрохвильова піч, яка зламалася через тиждень та тостер, який працює досі. Дуже шкодую, що не змогли забрати сімейні фото та інші речі, які нагадують про дитинство”. 

Про повернення додому родина Колісниченків нині не думає, адже через війну від міста нічого не залишилося. Серйозно постраждало навколишнє середовище, а земля стала отруйним кладовищем, говорить Денис. Про причини нападу росії  хлопець каже наступне:

“Якщо подивитися їхню історію, то так було завжди — вони лізуть кудись та намагаються загарбати чуже. Це циклічний процес, так було 100 років тому, й буде через 100 років знову — вони ніколи не залишать Україну у спокої. Наше завдання — бути готовими до цього”.

Нині родина думає про те, щоб придбати житло в іншому місці та знов почати все з нуля. 

Допомогти батькам хлопця можна за номером картки: 4149499144277637

______

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю платформи Свій дім і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Читайте ще: “Я народилася в Німеччині. Іронічно, що через 50 років я сюди повернулася, але тепер у ролі біженки”. Історія Алли Галко

Олександр Забродін / 06.05.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Ціна війни. Чи зможе Україна вижити без вкрадених росією корисних копалин та врожаю

Війна, що триває в Україні, суттєво впливає на видобуток корисних копалин та вирощування сільськогосподарських культур. Росія контролює 27% території України і захопила не лише міста, а й ключові підприємства та...

читати історію

Будинок на Північній Салтівці: як живуть люди в одному з найбільш постраждалих районів Харкова

Пусті вікна, крізь які чорніють вигорілі квартири. Обвалені панелі будівель, ніби зруйновані карточні будиночки. Вулиці, які проросли бур’янами. Саме так виглядала Північна Салтівка після першого року російських обстрілів. Цей мікрорайон...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Ціна війни. Чи зможе Україна вижити без вкрадених росією корисних копалин та врожаю

Будинок на Північній Салтівці: як живуть люди в одному з найбільш постраждалих районів Харкова

Перегузні, дельфіни та хохулі: які рідкісні види тварин втратила Україна та як відновити їхню популяцію

Підприємство

Втрачена міць містоутворюючих підприємств: як під час війни склалася доля “Артвайнері”, “Артемсолі” та “Колірмету”

Заклад охорони здоров'я

“Поки шукала доньку Соломію, то декілька разів з нею попрощалася”. Історія Оксани Фоменюк, яка пережила ракетний удар по лікарні “Охматдит”

Заклад охорони здоров'я

Місце, де зцілюватимуть душі. У Львові будують Центр реабілітації для українців, які пережили полон та тортури

Руїни в VR. Як українські компанії передають масштаби руйнувань

Відбудова по-російськи. Що і як відновила окупаційна влада в захоплених Маріуполі, Сєвєродонецьку та Волновасі?