“Усі три об’єкти нерухомості були в різних районах міста. Я сподівалася, що хоч один вціліє”. Історія Наталії Вишневецької

“Перший кадр – це наш будинок по Чайковського, 21 у Бахмуті. За ним – педагогічний інститут УІПА у формі книжки. І якби не ця будівля, а б і не впізнала наш район”,  – розповіла Наталя Вишневецька журналісту Свій дім.

Кадри руйнувань їй надіслала знайома, оселя якої була поруч. 

2014 рік: “Ми були в епіцентрі подій і бачили все на власні очі”

“Наш 21-й будинок знаходиться біля військової частини, де у 2014 році був львівський і кіровоградський спецназ, заблокований російськими найманцями. Ми кожного ранку виходили на балкон. Бачили, що висить жовто-блакитний прапор – значить хлопці живі. Біля будинків, що навколо, лежали снайпери та стріляли по нашим військовим. Ми були в епіцентрі усього цього і бачили все на власні очі”, – пригадує вона події 2014 року.

Почали волонтерити та приєдналися до організації “Бахмут Український”

“У військовій частині сиділи діти по 20-25 років, і ми повинні були теж щось робити. Купували цигарки, продукти, воду, і чоловік носив це хлопцям. Мене не пускав, але я стояла на балконі й все бачила. Усіх, хто приходив до частини, окупанти фотографували й записували. У 2014 році російські найманці не так зухвало себе поводили, як зараз. Тоді ж усім казали, що “их там нет””,  – розповідає Наталя.

Після звільнення міста подружжя приєдналося до патріотичної організації “Бахмут Український”, заснованої ще за часів тримісячної окупації міста. Коли у 2022 році знов почалася війна, допомагали військовим і переселенцям. З міста виїхали 5 квітня, але поверталися кілька разів, щоб забрати всіх собак і котів зі свого мініпритулку, а також вивезти бізнес – сировину для косметики.

Втратили 3 об’єкти нерухомості

Родина втратила усі три об’єкти нерухомості, які мала у Бахмуті. Квартиру, оселю, яку у 2005 році купувала для мами, і великий двоповерховий дім.

“Мій чоловік – киянин, йому у спадщину від батьків дісталася квартира. Вона 10 років стояла порожня. Ми ж не знали, що буде війна, тому вирішили її продати і купити у Бахмуті будинок. Десь місяць тому промайнуло, що там провалений дах, а потім була інформація в новинах, що по цій вулиці Матросова йшла лінія фронту та її практично не існує”, – каже вона.

Будинок мами вистояв у Другу світову війну, а зараз – ні

Будинок мами Наталі, яка померла через місяць після повномасштабного вторгнення, теж зруйнований. Він був ближче  до Маріупольського кладовища (один з найстаріших цвинтарів Бахмута) і постраждав першим: 

“Побачила допис у соцмережах. Спочатку мародери вкрали ковані ворота, потім прилетіло і зруйнувало півбудинку. Його збудували ще у 1921 році – це дім з багатою історією. Вистояв у Другу світову війну, а зараз – ні”,  – розповіла Наталя.

Жінка сподівалася, що вціліє хоча б одна з будівель, але всі вони зазнали руйнувань. Зараз з чоловіком живуть у Лубнах і винаймають дві оселі – для своєї родини і брата-інваліда.

“Я –  підприємиця. Продаю сировину для косметики. У мене був склад, товар. Я тричі наймала семитонник і вивозила все у Лубни. Продовжуємо працювати, але дуже важко. Найманих працівників немає, ми вдвох з чоловіком – намагаємось щось продавати і виживати. Чоловік онкохворий. Нас дуже підтримали постійні клієнти, хто у Львові, хто в Києві, Харкові, Дніпрі. Вони, знаючи, що десь може є дешевший товар, купували у мене. Тільки завдяки їм, ми вижили”, – каже вона.

Читайте ще: Тепер це — мертвий скелет, а не будинок. Історія Гаяне Авакян