Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Бахмут

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Якщо Бахмут звільнять, то я піду туди хоч пішки. Буду розгрібати завали та відновлювати місто”. Історія Наталі Жага

зруйновано: серпень 2022 / Донецька область , Бахмутський район , Бахмут / Ювілейна , 101

“Я сирота, мама померла, коли мені було 7 років, батька не було. Мене виховав інтернат та вулиця. В мене була мрія – купити власне житло. Здійснила її у 2003 році, коли придбала двокімнатну квартиру у Бахмуті. Для цього мені довелося важко працювати за кордоном довгих 6 років. За квартиру я заплатила власним здоров’ям, бо робота була на морозі, працювали й при -20℃ й при -40℃. Купила я її без нічого, все робила сама. В 2007 повністю придбала всі меблі, потім були довгі ремонти. В 2017 році квартира отримала фінальний вигляд: меблі, побутова техніка та все інше” – ділиться своєї історією Наталя Жага з журналістом “Свій Дім”.

8 разів з донькою збирали і розбирали валізу

“Намірів їхати від самого початку вторгнення рф не було, планували залишатися до останнього, лише коли розбили школу і ми півночі провели у підвалі, то зрозуміли, що треба тікати. Це було 15 травня, а 20-го в місті нас вже не було. Виїхала з донькою, взяли маленьку валізу літніх речей та й все. Навіть котів не змогли забрати. Одного потім собаки розірвали, бо їм було нічого їсти в місті, а другий просто втік”, — розповідає жінка.

Їздили по всій країні у пошуках житла

“Ми спочатку виїхали в нікуди, родичів по Україні у нас не було. По дорозі у Дніпро шукали волонтерів, які б дали житло. Спочатку зупинилися у шелтері на 52 людини, умови були важкі. Так ми там пробули 3 дні, далі стало нестерпно, тоді переїхали в готель, але одразу зрозуміли, що це дорого. Побачили рекламу бази у Новомосковську, яка приймає біженців. Наступні 3 місяці провели там, але взимку умов жити на ній не було, довелося переїхати у гуртожиток на півтора року. Нині ми під Києвом, у Фастівському районі, село Тарасівка. Тут притулок для переселенців. Знайшли через телеграм, заповнили анкету, нам через місяць погодили. Сказали, що можемо бути тут 5 років. Дисципліна жорстка, але нам з донькою таке підходить”.

Брат залишився у Бахмуті й загинув

“В мене по батькові брат був, він з міста не поїхав, залишився приглядати за пенсіонерами. Він та інші хлопці приносили їм їжу, воду, допомагали по господарству. 4 січня він зустрів свій останній День народження у рідному місті, а 26 січня 2023 року загинув від прямого влучання. Там ще були троє з ним в цей момент, то вони вижили, їх в Краматорськ відвезли в лікарню. Ми навіть тіло не змогли забрати, сусід завернув його в килим і поклав в каналізаційну яму”.

Потрібна допомога психолога, але всі гроші йдуть на ліки

“Після пережитого у нас була депресія, ми емоційно дуже довго відходили від цього стану. Коли жили на базі у Новомосковську, то до нас приїздив психолог. Треба було з кимось поговорити, поділитися своїм горем. Мене переповнювали емоції, постійні нерви та спазми. Я розумію, що нам з донькою потрібна постійна психологічна допомога, але грошей бракує. Я людина з інвалідністю. В мене 2500 гривень пенсії, майже всі вони йдуть на ліки. Після невдалої операції почалися проблеми з ногами, бо неправильно зробили анестезію. Зараз збираю гроші на МРТ. Чекаю на останні виплати для переселенців, бо пишуть, що їх більше не даватимуть”.

Рідного міста більше немає, але я все одно хочу повернутися

“Cумую за містом, за подвір’ям, за сусідами. Ми з ними жили душа в душу. Дуже хочеться додому. Кажуть, що молоді легше таке переживають, але ні, моя донька не з таких. Їй дуже важко, вона про дім не забула. Як тiльки Бахмут звільнять, то підемо туди хоч пішки, але поки там окупація — ніколи. Чи станеться це колись – невідомо, але нам треба десь жити прямо зараз. Купити нове житло –  нереальне завдання, я це розумію, на ту квартиру я витратила багато часу й здоров’я. Тепер в мене немає ані першого, ані другого. Найбільше я боюся, що моя дитина залишиться без нічого. Мріємо купити якийсь маленький будинок з землею, щоб моя 15-річна донька мала свій дім”.

Допомогти Наталі Жага можна за реквізитами: 4790729950678474.

Артем Безрук, адвокат:

Внаслідок постійних невибіркових артилерійських обстрілів гине або зазнає поранень велика кількість цивільного населення. Нажаль, місто Бахмут не є виключенням, обстріли населеного пункту, внаслідок якого загинув брат пані Наталі є порушенням норм протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів. За нормами Міжнародного права російські військові, які обстрілявши квартиру, де мешкала пані Наталя, вчинили воєнний злочин, який класифікується наступним чином: умисне вчинення нападу з усвідомленням того, що такий напад призведе до випадкової загибелі чи поранення цивільних осіб або заподіє шкоди цивільним об’єктам чи масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка буде явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою [стаття 8 (2) (b) (iv) Римського статуту].

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте ще: “Все життя було в одному місті: школа, педколедж, шлюб, сім’я, дім. Все змінив 2022 рік”. Історія Тетяни Діденко

Олександр Забродін / 21.02.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Повноцінне житло з паркінгом повністю адаптоване для людей, які отримали поранення внаслідок російської агресії. Саме таким має бути  багатофункціональний комплекс, що будується на вулиці Миколайчука у Львові. Це тимчасове житло...

читати історію

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Весь час боїв за Суми Тетяна Жарик з родиною залишалася в місті. Навесні 2022 року її будинок не постраждав внаслідок вуличних боїв та постійних обстрілів. Минуло 2 роки й вночі...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Підприємство

«Три контейнери пряжі та борги – ось з чого ми стартували на новому місці». Як Рубіжанська панчішна мануфактура з Луганщини відновлює виробництво у Львові

Багатоквартирний будинок

“Після Горлівки змінили 4 квартири. Одна — в окупації, інша — пошкоджена”. Історія Людмили Соломатіної

Після підриву Каховської ГЕС минув майже рік. Але 14 родин з Василівки на Миколаївщині досі не отримали кошти на відбудову

Як запорізькі краєзнавці вивозять музейні та сімейні реліквії. Історія екстреної допомоги з порятунку культурної спадщини

Показати те, що знищила росія. У Львові триває виставка “Тут був мій дім”

Багатоквартирний будинок

“Дивлюсь з п’ятого поверху, а там все горить. Сусідніх під’їздів просто немає”. Історія Олесі Прокопенко