“За три тижні в Попасній пошкодили майже всі багатоповерхівки. Ми виїхали з міста — прилетіло в наш будинок”.  Історія Марини Корнюшкіної-Карпенко

Армія рф зруйнувала дома та квартири великої родини Марини Корнюшкіної-Карпенко з Попасної. Російські обстріли 2015 року, хоч і змусили їх на два місяці покинути рідне місто, але повністю не підготували до повномасштабного вторгнення.

24 лютого 2022 року Марина вийшла на роботу. Жінка 15 років працювала на Попаснянському вагоноремонтному заводі. Спочатку в цеху ходових частин, а потім в обліковому бюро. Керівник відправив всіх додому, бо почалася велика війна:

“Ми першим ділом пішли по хліб. У банкоматах швидко закінчилися гроші. Пам’ятаю, що ми отримали кошти через сервіс ритуальних послуг — перераховували їх жінці на картку, а вона нам давала готівку”, — розказала журналістці “Свій дім” Марина.

“Я зовсім не виходила з квартири”

В Попасній родина була до 15 березня 2022 року. Більше не витримали. Їхня багатоповерхівка тоді ще була цілою, хоча сусідні вже пошкодили обстріли або вибухові хвилі. Допомогло те, що в них був власний газовий балон та бак з водою:

“Я постійно хвилювалася. З кожним днем ставало все гірше. Вже тоді ми знали, як і де краще ховатися від обстрілів. Я зовсім не виходила з будинку. Підвал був у неналежному стані, а до бомбосховища йти далеко. Мені здавалося, що у квартирі безпечніше. Є правило двох стін, а в мене їх було чотири”.

17-річний син Марини тоді займався волонтерством. Розвозив гуманітарку людям, які ховалися в підвалах. Дочка з онучкою весь цей час були у бомбосховищі заводу. Зять працював в ДСНС, але коли їх вирішили евакуювати до Павлограда, вивіз родину з собою.

“Були влучання з літаків”

Жінка з сім’єю тоді також виїхала з Попасної до родичів свекрухи в Черкаську область: 

“Найпершим зруйнували будинок, де жила дочка та бабуся. Потім  було попадання в нашу багатоповерхівку. Зараз, коли бачу її на відео чи фото, то розумію, що скоріше за все були влучання з літаків, бо обвалилися всі поверхи”.

Зараз Марина живе у Смілі. Пів року працювала на швейній фабриці. Її колеги допомогли знайти квартиру у місті та поділилися посудом. Зараз жінка їздить в Польщу, де знайшла роботу помічника кухаря. Свекри живуть в селі Білозір’я. Сільська рада також не залишає переселенців без підтримки.

Артем Безрук, адвокат:

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте ще: “Коли бачу відео з Попасної, то серце розривається. Місця, де жив, працював та гуляв, повністю знищені”. Історія Зоряни Пелецької