Знищена будівля та унікальний музей “Українська минувшина”. Історія Авдіївської школи №1

Авдіївську школу №1 російські окупанти обстріляли фосфорними боєприпасами. Поряд з будівлею прилітало декілька разів, а останній ворожий удар знищив її вщент.  

Місце сили багатьох поколінь учнів і вчителів вигоріло всередині. На закопченому від вогню фасаді вцілів мурал “Пісні солов’я”.

Вцілів мурал і прийнялась одна сакура

Його створили в рамках соціально-художнього проєкту “SOLOwayART”, який включав ремонт фасаду та нанесення малюнка. Мурал складається з двох частин — на одній зображена пташка, на іншій — бджола. Біля них — сакура або квітуча вишня. Ці символічні зображення нагадують про дитячий сміх і щасливі миті у стінах закладу. А якщо відвести від них погляд, то постає жахлива картина руйнувань.

Восени, перед великою війною, біля школи висадили дерева. Прийнялися яблуні та одна сакура, які “вижили” після обстрілів. 

“Після повномасштабного вторгнення у школі працював пункт видачі гуманітарної допомоги й питної води мешканцям мікрорайону. Кілька разів прилітало поруч з будівлею, а у травні 2022 року вона згоріла після обстрілів”, — розповіла журналісту “Свій дім” вчителька Ольга Хорошилова, яка закінчила цей заклад, а з 2003 року працювала тут вчителькою української мови.

До великої війни у школі навчалися понад 200 дітей. Ремонти робили за допомогою “Метінвесту”. Юнісеф допомагав з матеріальним забезпеченням.

Обстріли знищили унікальний музей

Гордістю та родзинкою закладу був музей “Українська минувшина”, який створили у 2016. Зібрана експозиція відображала особливості побуту та народної творчості українців. Там були меблі, рушники, зразки одягу, посуд, знаряддя тощо.

“У 2015 році в класах було мало учнів. Щоб відволікатися від обстрілів і якось зайняти дітей, ми почали робити з пластикових пляшок героїв українських казок. Спочатку створили хату, потім макет печі. А згодом діти почали збирати все, що стосується українського минулого”, — розповідала вчителька історії Людмила Кльова телеканалу “Симон”. 

Деякі експонати привозили з інших куточків України. І кожен з них використовувався на уроках та виховних заходах. 

Історія школи починається з далекого 1939 року

Саме тоді вона прийняла перших учнів. Ті часи випускник школи 1941 року, письменник, член Всеукраїнської спілки краєзнавців М. Богомаз згадував так:

“Після воєнного лихоліття 1914-1920 років, голодного 1922 року та масової демобілізації чоловіків у 1923-1925 роках у Авдіївці народилося багато дітей. Шкіл було мало, а дітей багато, особливо молодших школярів. Заняття проводилися в різних приміщеннях: приватних будинках, кімнатах радіовузла, молочної кухні, служби дезінфекції та інших. У 1935 році було вирішено побудувати в місті екскаваторні майстерні (саме це і зіграло важливу роль в історії будівництва школи). Але й цього було недостатньо. Тоді директори шкіл та голова селищної ради, А.Тищенко, запропонували навчання за змінним графіком роботи: кожен клас мав свій вихідний день, а клас, який не мав свого постійного приміщення, навчався у вільному… Так було аж до 1939 року”.

Після відкриття школи заняття проходили у три зміни. Планували добудувати ліве крило закладу, але почалася Друга світова війна. Усі випускники 1941 року пішли на фронт.  

Будівля вістояла і відновила роботу у 1943 році

Під час німецької окупації в школі розмістилися ворожий шпиталь та комендатура. Вчителі, які залишилися в місті, проводили уроки з молодшими учнями або у себе вдома, або в приміщенні дитячої консультації. Учні старших класів навчалися в приміщенні сучасного ПТУ N43. 

Після визволення міста у вересні 1943 року школа відновила роботу і продовжила традиції, які зародилися у перші роки існування. Тут висаджували квіти й дерева, вирощувалися сільськогосподарські рослини і навіть розводили кролів. Учні разом з керівником дослідницького гуртка селекціонували нові сорти овочів та культур. Тут працювали різноманітні гуртки й спортивні секції. 

Фото: Ольга Хорошилова; Сергій Легенький, Фейсбук-сторінка школи

Читайте ще: “У капкані троянд” та інші мурали, знищені в Авдіївці