Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Маріуполь

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Те, що сталося з Маріуполем — це помста за 2014 рік. Тоді місто не здалося, росіяни це йому не пробачили”. Історія Альони Кондур

зруйновано: квітень 2022 / Донецька область , Маріупольський район , Маріуполь / Лавицького , 22

Альона Кондур народилася у селі Урожайне на Донеччині, вищу медичну освіту здобула в Донецьку й вже понад 20 років веде практику. 

“В Маріуполь ми переїхали в 2007 році, майже десятиліття збирали гроші на власну оселю й нарешті в 2016 році омріяне житло стало нашим. Велика квартира на 65 квадратів у Приморському районі. Моє найулюбленіше місце там було біля вікна, де стояло крісло. Часто на ньому сиділа, навіть після початку вторгнення рф. Виглядала на якісь евакуаційні машини, але їх не було”.

Щасливе мирне життя закінчилося 24 лютого 2022 року. 

Дивом втекли з Маріуполя

“Чутки були, але ми не вірили, бо думали, що війна неможлива. А дарма, треба було готуватися. 24 лютого зранку про початок вторгнення рф дізналася під колеги. Я лікарка, спочатку працювали, бо була велика потреба в медиках. До 28-го був наказ виходити на роботу, далі вже чергували позмінно. Згодом перестали, бо ситуація стала занадто небезпечною. Є такий вираз — холоне в жилах кров. У березні 2022 року в Маріуполі я його відчула на собі”, — розповідає Альона Кондур журналісту “Свій Дім” про перші дні великої війни.

Альона з чоловіком та двомі дітьми пробули в оточеному місті майже місяць. 18 березня під обстрілами родина змогла евакуюватися в Бердянськ, звідки потім виїхала на підконтрольну Україні територію:

“Згадуючи ті події, я розумію, що наша втеча — це диво. Так сприятливо склалися обставини, що ми змогли виїхати. До цього багато хто пробував покинути місто, але їх розвертали назад. У нас були родичі в Бердянську, в них зупинилася жінка, яка їхала за своїми близькими до Маріуполя. Рідні попросили забрати нас. В машині було місце, тому нам пощастило, інакше б там і залишилися. Декілька тижнів ми затрималися в них, але знаходитися під окупацією, хоч й без вибухів, було нестерпно. 8 квітня вирушили на вільну територію. Коли виїжджали, то росіяни нас перевіряли на кожному блокпості, сина з чоловіком виводили з машини на огляд, а я в цей час просто молилася, щоб все обійшлося. Приїхали в Запоріжжя, наступного дня в нас вже були мої батьки, то так й залишилися”.

На згадку про квартиру збереглися лише ключі

“Перші влучання були у квітні 2022 року. Наша квартира не дуже постраждала, лише сміття та вибиті шибки, але самому будинку дісталося сильно. Особливо першому та другому під’їздам, тому окупанти просто пригнали техніку й знесли його під нуль. Навіть не знаю, що там зараз. Влітку там ще жили люди, а демонтаж росіяни почали вже у січні наступного року, перед цим мародери винесли все цінне, що в нас було. Навіть забрали мою норкову шубу. Дарма її купила. Ну, вже хтось носить її замість мене. На згадку про нашу оселю в нас залишилися тільки ключі”, — розповідає Альона.

В одному з місцевих телеграм-каналів вона знайшла відео знесення окупантами свого будинку.

Наша родина знаходиться у підвішеному стані

Вже 2 роки Альона з родиною живе в Запоріжжі, жінка продовжує працювати за фахом. 

“Ці всі події надихнули мене регулярно здавати кров на потреби ЗСУ й просто звичайним людям. Вже навіть маю посвідчення донора. Сподіваюся, комусь моя кров врятувала життя або хоча б просто допомогла”. 

Єдине бажання зараз — це перемога України та звільнення рідного міста, зізнається Альона. Про нову квартиру родина поки що не думає.

“Планів на майбутнє в нас немає, бо нічого не передбачиш. Тут нас тримає робота та батьки. Єдине, що знаю — в Запоріжжі не залишимося. Головне — це діти, хочу зробити все, щоб вони не знали жахів війни. Інколи думаю, що все одно б поїхала в Маріуполь, якби його звільнили. Хоча повертатися вже нікуди, але мрію не вб’єш”.

Артем Безрук, адвокат:

Артобстріл міста Маріуполь російськими військовими, що призвів до руйнування будинку пані Альони є грубим порушенням норм міжнародного права. Згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (МКС), цей інцидент може бути кваліфікований як воєнний злочин, а саме: умисне вчинення нападу з усвідомленням того, що такий напад призведе до випадкової загибелі чи поранення цивільних осіб або заподіє шкоди цивільним об’єктам чи масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка буде явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою [стаття 8 (2) (b) (iv) Римського статуту].

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.


Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.


У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте ще: “Росіяни цілеспрямовано вистрілили з танка у мою квартиру. Історія Олександра Магдаліца

Олександр Забродін / 06.03.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Повноцінне житло з паркінгом повністю адаптоване для людей, які отримали поранення внаслідок російської агресії. Саме таким має бути  багатофункціональний комплекс, що будується на вулиці Миколайчука у Львові. Це тимчасове житло...

читати історію

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Весь час боїв за Суми Тетяна Жарик з родиною залишалася в місті. Навесні 2022 року її будинок не постраждав внаслідок вуличних боїв та постійних обстрілів. Минуло 2 роки й вночі...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Підприємство

«Три контейнери пряжі та борги – ось з чого ми стартували на новому місці». Як Рубіжанська панчішна мануфактура з Луганщини відновлює виробництво у Львові

Багатоквартирний будинок

“Після Горлівки змінили 4 квартири. Одна — в окупації, інша — пошкоджена”. Історія Людмили Соломатіної

Після підриву Каховської ГЕС минув майже рік. Але 14 родин з Василівки на Миколаївщині досі не отримали кошти на відбудову

Як запорізькі краєзнавці вивозять музейні та сімейні реліквії. Історія екстреної допомоги з порятунку культурної спадщини

Показати те, що знищила росія. У Львові триває виставка “Тут був мій дім”

Багатоквартирний будинок

“Дивлюсь з п’ятого поверху, а там все горить. Сусідніх під’їздів просто немає”. Історія Олесі Прокопенко