Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Маріуполь

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

Намагався допомогти землякам у блокадному Маріуполі, а потрапив на 100 днів в Оленівку. Історія Костянтина Величка

Донецька область , Маріупольський район , Маріуполь / Азовстальська , 25/45

Костянтин Величко 100 днів провів в російському полоні в Оленівці. У 2022 році він хотів допомогти землякам евакуюватися з оточеного Маріуполя, але російські військові звинуватили його в роботі на ЗСУ та ув’язнили.

Морок, жах, пекло — понад три з половиною місяці у російському полоні

В Оленівській колонії Костянтин Величко опинився 1 квітня, а звільнили його 4 липня 2022-го. Побиття й тортури, нелюдські умови та свавільне відношення — так чоловік характеризує перебування у російській катівні.

“Опинився там після того, як був заарештований російськими військовими на в’їзді до Маріуполя. Звинуватили у роботі на ЗСУ, але це стандарта схема. Ми з моїм напарником Станіславом Глушковим намагалися потрапити в місто, щоб допомогти заблокованим там цивільним мешканцям виїхати із зони бойових дій. Нас заставляли працювати та ремонтувати цю в’язницю. Ще вимагали гроші за покращення умов перебування. Спали ми на підлозі, але найстрашнішими були постійні допити. Мені пощастило й мене відпустили, бо “правоохоронні органи не знайшли доказів моєї роботи на ЗСУ”. Разом зі мною вийшли й інші люди, ми скооперувалися та виїхали через росію в європейські країни. Я вважаю, що це диво, бо шанс померти або залишитися назавжди у тій в’язниці був великий”, — каже чоловік.

Менше ніж за місяць, у ніч на 29 липня 2022, росіяни влаштували у колонії в Оленівці теракт та вбили українських військовополонених. Серед них більшість — це захисники Маріуполя. Тієї ночі загинули 57 українських військових, ще понад 130 отримали поранення. 

Нині чоловік воз’єднався зі своє родиною, проте полон, фізичне та психологічне насилля серйозно нашкодили його здоров’ю. Зараз він лікується та проходить реабілітацію у Німеччині.

Мріяв їздити з донькою по світу, але не за таких умов

Чоловік народився в Маріуполі та навчався у школі №25. Потім вступив до Приазовського державного технічного університету. Має диплом бакалавра і спеціаліста по електротехніці. 

“З 16 років я почав працювати. Був і вантажником, і охоронцем, збирав меблі, потім — секретарем, системним адміністратор та інженером. З 2015 по 2022 рік працював проджект менеджером, керівником відділу в IT-компанії. Якщо коротко, то я багатопрофільний спеціаліст”, — розповідає чоловік.

Життя йшло своїм ритмом, але повномасштабне російське вторгення внесло суттєві коректив:

“Кар’єра шла в гору, донечка зростала і я мріяв, що ми з нею подорожуватимемо світом. Це сталося, але за дуже сумних обставин”.

Війну не чекав, але не розгубився

На момент повномасштабного вторгнення рф чоловік був вдома. Першим завдання було врятувати родину.

“Я не очікував на те, що 24 лютого почнеться війна, але був готовий одразу діяти, бо мав досвід евакуації родини з міста в 2014 році. Зранку зателефонував мій друг, який досі знаходиться в  російському полоні, й попередив, що на нас напали й потрібно якнайшвидше вивозити родину з Маріуполя. Був розпач, бо часу обмаль, а треба розповісти про біду близьким людям, прийняти рішення, всім зібратися й поїхати до моїх родичів у Запоріжжя. На той момент ми ще не розуміли масштабів того, що трапилось і планували декілька днів просто перечекати у моєї двоюрідної сестри та тітки, — каже чоловік.

Дві квартири в Маріуполі зруйновані

В Маріуполі у Костянтина була трикімнатна квартира по вулиці Азовстальскій, яку отримав в спадок після смерті бабусі. 

“Вона разом з моїм покійним дідусем воювала у Другій світовій, дішла до Берліна й після закінчення війни повернулася у Маріуполь. Іронічно, що її онук зараз живе в Німеччині. Цю квартиру я планував передати в спадок моїй доньці. В мами була двокімнатна квартира на п’ятому поверсі на проспекті Миру. Свого часу мої батьки стояли в черзі як молода родина й отримали її від держави. В обох квартирах був зроблений звичайний ремонт, нічого особливого, але доволі сучасно й, найголовніше, комфортно. Частину робіт виконував сам, а що не міг — наймав людей. Усюди стандартний набір побутової техніки: холодильник, телевізор, пральна машина, водонагрівач, кондиціонер, пара ноутбуків, дуже багато різного інструмента, меблі, пам’ятні речі з подарунками та сувеніри. Тепер це все знищено”, — каже Костянтин Величко.  

_____

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю платформи Свій дім і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Читайте ще: “Те, що сталося з Маріуполем — це помста за 2014 рік. Тоді місто не здалося, росіяни це йому не пробачили”. Історія Альони Кондур

Олександр Забродін / 29.04.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Repair Together у 2024 році: прибиральні толоки трансформуються у будівельні

Неймовірні люди працюють. Так в коментарях пишуть про Repair Together — громадську організацію, яка формує волонтерську спільноту для подолання наслідків російської агресії в Україні. Це команда запальних, творчих та ініціативних...

читати історію

Приватний будинок

“Я півтора року прожив в окупації. Після підриву росіянами Каховської ГЕС наш дім пішов під воду”. Історія Романа Куцеконя

Роман Куцеконь півтора року прожив в окупації у місті Олешки на Херсонщині. Після підриву росіянами греблі Каховської ГЕС чоловік вирішив евакуюватися до Європи. На цьому шляху йому довелося пройти через...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Repair Together у 2024 році: прибиральні толоки трансформуються у будівельні

Приватний будинок

“Я півтора року прожив в окупації. Після підриву росіянами Каховської ГЕС наш дім пішов під воду”. Історія Романа Куцеконя

Приватний будинок

“Ми ніколи не забудемо, що пережили у Попасній. А російські окупанти нагадують про це щодня”. Історія Людмили Литовченко

Об'єкт інфраструктури (міст, шляхопровід, залізниця, депо тощо)

Споруда-рекордсмен та іноземні швидкозбірні конструкції: як в Україні відновлюють мости, зруйновані війною

Підприємство

Відновлення Тростянецького лісгоспу: як підприємство долає наслідки війни в умовах реформування

“Відновлювати житло під час війни — це як зводити будинок без фундаменту. Але ми ризикнули”. Історія родини Галдашенко

Мінне поле. Як реабілітувати українські землі від наслідків війни

Святогірськ/Лиман 2.0: голоси людей, які не здаються.”Свій дім” та “Свої” запрошують на публічну дискусію про руйнування і відбудову