Відбудова

головна / Відбудова / Тростянець

Відбудова
Підприємство

Відновлення Тростянецького лісгоспу: як підприємство долає наслідки війни в умовах реформування

Сумська область , Охтирський район , Тростянець

Філія “Тростянецьке лісове господарство” ДП “Ліси України” — підприємство в Сумській області, що знаходиться за 30 км від кордону. Тростянець, де базується лісгосп, з першого дня повномасштабного вторгнення рф був окупований ворожою армією. З приходом росіян вцілілих будівель та автотранспорту майже не лишилось. Після деокупації постало питання: “Що робити далі?”. Вирішили відновлювати роботу, адже Збройним силам потрібен був матеріал, а людям — робота. Що вдалося відбудувати власним коштом без залучення інвестиційних чи благодійних програм — читайте в матеріалі “Свій дім”.

Діяльність Тростянецького лісгоспу та окупація російською армією 

Тростянецький лісгосп почав свою роботу у далекому 1936 році. Тоді він розташовувався на території трьох районів – Тростянецького, Охтирського та Великописарівського. Зараз, у зв’язку з об’єднанням, підприємство знаходиться виключно в Охтирському районі та складається з п’яти лісництв, автотранспортного парку, цеху перероблювання деревини (до війни), розсадника і нижнього складу, де відбувається відвантаження деревини. Основні функціональні обов’язки — вирощування лісу, догляд за ним, збереження від шкідників, хвороб, пожеж і використання лісових ресурсів.

“Звісно зараз йде тенденція — якщо ліс росте, то його не можна чіпати, рубати. Але ж він виростає до віку стиглості й все одно використовується на потреби народного господарства, а зараз і на потреби Збройних сил України для фортифікаційних споруд”, — зазначає інженер з охорони праці Віталій Кириленко.

До великої війни підприємство працювало успішно, було на передових позиціях у показниках реалізації. 

Початок повномасштабного вторгнення

Колони російських танків йшли центральними вулицями міста, але на територію лісгоспу спочатку не потрапляли. Потім росіяни дізнались про дорогу на сусіднє село, яка проходить повз підприємство, і почали там їздити.

На початку повномасштабного вторгнення, робітники лісгоспу ще тиждень працювали, в ліс не їздили, але займались іншими справами. Водії розприділили частину робочої техніки до Краснянського лісництва, до цеху перероблювання, аби під час обстрілу її не пошкодили та не викрали росіяни. Частина транспорту залишилась в автопарку, то ж після окупації машини були пошкоджені, викрадені, а декілька зовсім не підлягають відновленню.  

Територія автопарку

Фото: Валерія Григорʼєва

Росіяни зайшли у лісгосп і на них випадково натрапив наш співробітник Євген Леонідович, який живе неподалік та час від часу навідувався, перевіряв чи все в порядку. Він представився сторожем і його почали роздягати, шукати армійські татуювання. Працівника відпустили й сказали, якщо прийдеш ще раз — уб’ємо. Від нього ми й дізнались, що лісгосп захопили росіяни”,  — розповідає Віталій Кириленко.

Віталій Кириленко, інженер з охорони праці

Окупанти почали будувати блокпост, щоб захищатись. Позакладали вікна мішками з землею, повиганяли людей з сусідніх будинків. По всій території розставили розтяжки та міни. На розсадник заїхала російська САУ, зламала частину насаджень і стріляла у різних напрямках. І тоді вже ніхто не приходив до лісгоспу.

Вцілілих будівель та автотранспорту після окупації майже не залишилося

26 березня 2022 року українські військові вигнали росіян з Тростянця. Пошкоджень у філії “Тростянецьке лісове господарство” було дуже багато. Згоріли центральна контора, цех лісоперероблювання, дах гаражів. Будівля автотранспортного цеху була повністю зруйнована, майже весь автопарк мав пошкодження.

Подвір’я автопарку після окупації

Фото: Євген Кочуров

 “27 березня всі, хто залишилися у Тростянці та не виїхали, вже були на роботі. Звичайно, картина тут була страшна. Приміщення лісництва та Музей лісу лишились цілі, але без вікон та дуже побиті. Кочегарка розбита, адмінбудівля автотранспортного цеху теж. На гаражах погорів дах, але там були бетонні стелі, тому вогонь не пішов всередину. Робоча техніка, яка стояла на території, побита осколками. Нам терміново треба було відновлювати роботу підприємства. Ми розуміли, що треба буде матеріал для Збройних сил, а нашим людям — робота”,  — згадує Віталій Кириленко.

Зруйнована головна адмінбудівля Тростянецького лісгоспу

Фото: Євген Кочуров

“Коли ми зайшли у Музей лісу, там був бардак: купа жіночих колготок, голки для шиття, накладні вії. Окупанти, що бачили те й брали. У нас у музеї висіла велика плазма, так росіяни більше нічого не додумались, як нею заставити вікно, щоб їх ніхто не бачив”, – сміючись розповідає чоловік.

Музей лісу після окупації

Фото: Євген Кочуров

Музей лісу після відновлення

Фото: Валерія Григорʼєва

Працівники лісгоспу почали прибирати всюди, де було безпечно та можливо. Вони самостійно забивали вікна, вичищали територію. Зібрали вцілілі меблі та думали, де тепер буде кабінет директора, бухгалтерії та інших працівників. Для мешканців Тростянця і всіх, хто був поряд, завели генератор, щоб можна було телефон заряджати, бо довгий час не було світла та зв’язку.

На території лісництв зафіксовано багато випадків замінування. Неподалік лісгоспу на узбіччі працював екскаватор підприємства і він наїхав на міну, вона зірвалась. На щастя тракторист живий та без жодної подряпини, хоча у кабіні не лишилось нічого вцілілого.  

“Замінування ускладнювало весь процес відновлення. Було багато побито дерев, гілок. Ми їх прибирати — а там міни, розтяжки. Сапери приїжджали та розміновували територію. Останні тут стояли “днрівці”, вони не такі великі професіонали, то ж ставили розтяжки на видному місці, тоді ще лежав сніг, і було видно сліди” – каже Віталій Кириленко.

Зараз, у цілях безпеки, склали карту, де видно, яка територія не пройшла мінне обстеження. На тих ділянках ніякі роботи не ведуться. Навіть якщо там буде загоряння, пожежна бригада лісгоспу не буде на ній працювати:

“Обстеження проходить дуже і дуже повільно. Ми замовили перевірки, але їх досі не провели”.

Коли працівники вийшли на роботу, то відразу почали ремонтувати техніку – ЗІЛ 131, газон 66 та інші. Лісгосп забезпечив наші Збройні сили автотранспортом, що потребували військові. Підприємство віддало 2 самоскиди на потреби армії.

Техніка яка не підлягає ремонту 

Автор фото: Євген Кочуров

“Мені так відбилось у пам’яті, що ніхто не запитував, як нам нараховується зарплата за ці дні? Чи відмічають, хто приходив, а хто — ні. Тоді ніхто про це не думав, а згуртовано брали і робили”, – говорить Віталій.

Зараз із 187 працівників лісгоспу — 10 захищають Україну. Також є ті, хто знаходиться у полоні та вважається зниклими безвісти. 

Наслідки війни, реформування та зміна планів з відбудови

Головна адмінбудівля, яка згоріла вщент мала важливе значення для підприємства. В ній були всі дозволи, робочі документи та документи працівників, печатки. Все погоріло. 

Будівля контори побудована у 60-х роках минулого століття та переважно була зроблена з дерева. Перекриття між першим та другим поверхом — дерев’яне, дах – дерев’яний, оббивка всередині – теж. Через це вона швидко спалахнула.

Ми досі не всі документи відновили. У нас були дозволи на виконання робіт, кадастрові документи, бюро технічної інвентаризації, документація по кранах, спорудах. Багато того, що ми ще не відновили і навіть не знаємо, чи зможемо це зробити. На деякі документи були дублікати, а на деякі наше законодавство не припускало, що таке може бути. Ми звертаємось, а нам кажуть закон не передбачає видачі дозволу, робіть все з початку. Ми пред’являємо акти підтвердження, про те, що згоріла контора. Ні, робіть наново. А це все гроші та час”, зазначає інженер

Коли згорів цех лісопереробки, люди лишились без роботи. Підприємство залучало тих працівників до відновлювальних робіт. Почали розбирати контору та всі завали.

Знищений цех лісопереробки 

Фото: Євген Кочуров

Всі початкові відновлювальні роботи лісгосп виконував своїми силами. Коли почалось встановлення вікон, дверей і натягування стелі та інші ремонтні роботи – залучали бригади будівельників та профільних спеціалістів. 

Підприємство наймало будівельну організацію для відновлення головної контори. В той час працівники розпочали самостійне відновлення будівлі автотранспортного цеху. Планувалося розмістити там битовки, душові та кабінети, як це було раніше.

“Ми замовили проєкт, нам зробили кошторисну документацію. Ми думали відновити лісгосп. Так підрахували, що за 2 – 2,5 роки ми б все відбудували”,  – каже інженер.

Головна адмінбудівля лісгоспу: яка вона була, стала під час окупації та яку планували відбудувати

Фото: Валерія Григорʼєва

Але відбулось реформування галузі, яке змінило всі плани. Підприємство стало філією “Тростянецьке лісове господарство” ДП “Ліси України” і втратило можливість самостійно розпоряджатись коштами, тільки з дозволу управління. Керівництво сказало, що кошти виділятись не будуть, бо зараз таке будівництво не на часі. Фундамент, який лишився від контори — огородили й на цьому все зупинилось.

Залишки від головної контори Тростянецького лісгоспу

Фото: Валерія Григорʼєва

Коли розбирали завали адмінбудівлі автотранспортного цеху, там ще знайшли тіло “днрівця”. Він мав український паспорт з пропискою у місті Єнакієве, російський військовий квиток і посвідчення тракториста.

Контору автотранспортного цеху було знесено під нуль. Приїхали спеціалісти і виявили, що бетонні плити від високої температури під час горіння просіли на 7 см, тож довелось все розібрати.

Контора АТЦ після окупації 

Фото: Євген Кочуров

“І тут почались проблеми. У АТЦ ми вже поставили вікна, двері, зробили побутове приміщення. Нам довелося робити перепланування: переносити центральний вихід на вулицю Нескучанську, до дороги і повністю переплановувати кабінети. Це приміщення набагато менше. Контора, що згоріла, була простора, а тут у бухгалтерії 6 людей сидять в одному кабінеті, лісовий відділ – 5 людей в одному приміщенні. Два кабінети взагалі без вікон. Якби ми знали, що це буде центральна контора, зробили б перепланування, а так було вже пізно”, – говорить чоловік.

Відбудована головна адмінбудівля лісгоспу

Фото: Валерія Григорʼєва

“Тепер постало питання, де буде автотранспортний цех. Знайшли приміщення, але воно дуже мале та тісне. Якщо працювати надалі, нам треба робити достойне та гарне приміщення АТЦ”, – каже Віталій Кириленко.

Філія “Тростянецьке лісове господарство” ДП “Ліси України” за період окупації зазнала збитків від пошкодженого майна на 95 мільйонів гривень.

Вся відбудова була здійснена власним коштом, без залучення інвестиційних чи благодійних програм. Для будівництва Тростянецький лісгосп наймав Охтирську будівельну фірму “Любострой”, укладали з ними договір і платили за виконання робіт. Підприємство мало на меті якнайшвидше відновити роботу.

“Я не можу сказати, що на даний час ми відновились повністю” 

У зв’язку з реформуванням, управління вирішило, що цехи з переробки деревини для лісгоспів не мають бути частиною структури лісгоспів, бо це не їхня компетенція. Цех працював з 1956 року. 

Сказали, що цехи не потрібні, і тепер підприємство не має цієї важливої складової. Стало питання, що робити з працівниками? У такий час, щоб нікого не звільняти, лісгосп почав перенавчати людей:

“Нам треба було обробляти деревину і врятувала єдина стрічкова пилорама, яка вціліла після обстрілів. І вона нас дуже виручила. Потрібні були дошки, бруски, рейки. Спочатку вона працювала від генератора, а коли з’явилось світло її запустили повноцінно”.

Котельня, яка опалює всі приміщення лісгоспу, відрізняється від стереотипної кочегарки, бо на підлозі світла плитка, а кочегари тільки контролюють процес.

Котельня під час окупації

Фото: Євген Кочуров

Котельня після окупації

Фото: Валерія Григорʼєва

Ворог вдруге пошкодив лісове підприємство

14 березня 2024 року філія “Тростянецьке лісове господарство” ДП “Ліси України” знову постраждала від російського обстрілу. У цей день росіяни випустили по Тростянцю ракету, внаслідок чого вибуховою хвилею вибило вікна у вже відновленому автотранспортному цеху, у матеріальному складі та котельні. Головна адмінбудівля, яка знаходиться поруч — не постраждала.

Наслідки ворожого обстрілу 14 березня 2024 року

Фото: Валерія Григорʼєва

На території Тростянецького лісгоспу облаштоване укриття. Від початку це було підвальне приміщення, потім його облаштували як захисне. Лежачих місць – 48, але підійде й для більшої кількості людей. На початку тут проживала родина, яку вигнали росіяни з власного будинку. Згодом укриття окупували російські військові та жили там.

Укриття на території Тростянецького лісгоспу

Фото: Валерія Григорʼєва

Зараз у сховищі інколи проводять тренінги з мінної небезпеки, та інші безпекові лекції. Воно відкрите для всіх жителів. У ньому є буржуйка, запас дров, води, їжі, медикаментів, засоби гігієни, зарядні пристрої, радіостанції, санвузол, склад засобів індивідуального захисту (протигази, респіратори, маски), у всіх кімнатах є вентиляція.


“Раніше у Сумській області було 12 лісгоспів, через реформування частину об’єднали – стало 8, тепер йде розмова, що їх буде 5. То ж ми, попри все, щоб не потрапити під ці реформи, відновлюємося, працюємо, підвищуємо показники”, – зазначає Віталій.

Автори фото: Валерія Григор’єва;  Євген Кочуров

“Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win

Читайте ще: Мінне поле. Як реабілітувати українські землі від наслідків війни

Валерія Григор'єва / 06.05.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Repair Together у 2024 році: прибиральні толоки трансформуються у будівельні

Неймовірні люди працюють. Так в коментарях пишуть про Repair Together — громадську організацію, яка формує волонтерську спільноту для подолання наслідків російської агресії в Україні. Це команда запальних, творчих та ініціативних...

читати історію

Приватний будинок

“Я півтора року прожив в окупації. Після підриву росіянами Каховської ГЕС наш дім пішов під воду”. Історія Романа Куцеконя

Роман Куцеконь півтора року прожив в окупації у місті Олешки на Херсонщині. Після підриву росіянами греблі Каховської ГЕС чоловік вирішив евакуюватися до Європи. На цьому шляху йому довелося пройти через...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Repair Together у 2024 році: прибиральні толоки трансформуються у будівельні

Приватний будинок

“Я півтора року прожив в окупації. Після підриву росіянами Каховської ГЕС наш дім пішов під воду”. Історія Романа Куцеконя

Приватний будинок

“Ми ніколи не забудемо, що пережили у Попасній. А російські окупанти нагадують про це щодня”. Історія Людмили Литовченко

Об'єкт інфраструктури (міст, шляхопровід, залізниця, депо тощо)

Споруда-рекордсмен та іноземні швидкозбірні конструкції: як в Україні відновлюють мости, зруйновані війною

“Відновлювати житло під час війни — це як зводити будинок без фундаменту. Але ми ризикнули”. Історія родини Галдашенко

Мінне поле. Як реабілітувати українські землі від наслідків війни

Святогірськ/Лиман 2.0: голоси людей, які не здаються.”Свій дім” та “Свої” запрошують на публічну дискусію про руйнування і відбудову 

Багатоквартирний будинок

 Унікальна плитка, кіно та “маленький Париж”. У Запоріжжі завершують відновлення будинку в центрі міста, в який влучила російська ракета