Відбудова

головна / Відбудова

Відбудова
Підприємство

«Три контейнери пряжі та борги – ось з чого ми стартували на новому місці». Як Рубіжанська панчішна мануфактура з Луганщини відновлює виробництво у Львові

У березні 2022 року російські військові знищили Рубіжанську панчішну мануфактуру. Внаслідок ракетних обстрілів згоріло все обладнання, сировина та продукція, а приміщення зазнали непоправних руйнувань. Співвласники фабрики Олег і Геннадій Місюренки перенесли виробництво до Львова. Зараз фабрика випускає широкий асортимент продукції і найближчим часом планує відновити принаймні половину потужностей виробництва, яке було у місті Рубіжне на Луганщині.

Початок роботи

Просторе приміщення, у якому розташувалось виробництво Рубіжанської фабрики, за палітрою кольорів нагадує картини художників-імпресіоністів. Продукції Рубіжанської мануфактури властива, як і творам тогочасних митців, широка гама відтінків. Шкарпетки та колготки для дітей і дорослих тут в’яжуть із бавовни усіх можливих барв. Пастельно-рожеві, лавандові, коралові, помаранчеві, бурштинові, гранатові, небесно-блакитні та інші нитки сплітаються у яскраві візерунки, квіти, анімалістичні принти чи смужки. Вироби Рубіжанської панчішної мануфактури уже більше двадцяти років добре знають і носять в усій Україні.

Продукція Рубіжанської мануфактури

Фото: Катерина Москалюк

Вироби Рубіжанської фабрики добре знають в усій Україні

Фото: Катерина Москалюк

Рубіжанську панчішну мануфактуру заснували два брати – Геннадій і Олег Місюренки на початку 1990-их років. У Рубіжному закрилась велика панчішно-шкарпеткова фабрика, люди залишились без роботи, у тому числі й Місюренки, а продукції фабрики стало не вистачати. Спершу це був невеликий сімейний бізнес – брати купили три в’язальні машини та почали виготовляти шкарпетки. З часом розширили виробництво, закупили 30 нових верстатів та набрали в штат працівників. Фабрика з кожним роком розвивалась та збільшувала асортимент продукції.

«Наші вироби купували переважно у Донецькій та Луганській областях, частково – в Одеській. У 2014 році, коли розпочалась війна із Росією і частину регіону окупували, у нас різко впав попит. Ми не знали, що робити і як планувати роботу фабрики у майбутньому», – пригадує Ольга Ушакова, комерційна директорка Рубіжанської панчішної мануфактури. 

Утім, ситуація змінилась – Рубіжне не окупували, а міста поруч звільнили українські військові. 

«Вільна частина Луганської області активно розвивалась. Ми поїхали зі своєю продукцією на Львівщину та Хмельниччину, знайшли там дистриб’юторів та вийшли на західну частину України. Наших виробів, навпаки, почало не вистачати», – говорить Ольга Ушакова

На підприємстві вирішили, що потрібно розвиватись далі: купили нове приміщення, зробили там реконструкцію та закупили обладнання. Обсяг виробництва та кількість робітників збільшились майже вдвічі. У 2017 році брати Місюренки відкрили велику сучасну фабрику у Рубіжному.

Приміщення фабрики у Рубіжному.

Фото надане Ольгою Ушаковою

Приміщення фабрики у Рубіжному.

Фото надане Ольгою Ушаковою

«Ми почали працювати не лише в Україні, але і на експорт. У 2017 році познайомилися із брендом Dodo Socks, з яким зав’язалась тісна співпраця. У нас були дуже амбітні плани, ми купували нове обладнання, команда розширювалася. У 2022 році у нас було 162 працівники, 98 в’язальних машин, машини для вишивки, обладнання для нанесення силікону на вироби, великий швейний цех, формувальна дільниця, – каже Ольга Ушакова. – Були плани запускати лінію спеціальних спортивних шкарпеток. Ми встигли зробити прототипи, протестувати їх із бігунами та фехтувальниками. Проте всі наші ідеї перекреслила війна».

Повномасштабне вторгнення

На початку 2022 року у Рубіжному відчувалось наближення війни – у місті говорили про скупчення російських військ на кордоні та посилення рубежів із тимчасово окупованими територіями. 

«22 лютого ми з командою вирішили поїхати на Львівщину, щоб пошукати приміщення для фабрики. Планували розмістити частину виробництва у Львові, щоб убезпечити ризики. Ми навіть не могли припустити, що розпочнеться повномасштабна російсько-українська війна і сподівались, що маємо достатньо часу для організації роботи. Приїхали до Львова ввечері 23 лютого і прокинулись у війні», – ділиться спогадами комерційна директорка Рубіжанської панчішної мануфактури Ольга Ушакова.

«Ми зупинили виробництво, щоб не наражати працівників на небезпеку. Сподівались, що війна триватиме недовго і ми зможемо забрати наше обладнання. На жаль, ми не змогли вивезти устаткування, сировину та продукцію із Рубіжного. У березні російські військові активно обстрілювали ракетами місто, були влучання на підприємство. Другий поверх зруйнували повністю, обладнання згоріло, а продукцію, імовірно, розграбували. Востаннє ми були на фабриці 22 лютого», – розповідає Ольга Ушакова. 

Натомість, попри втрати обладнання та сировини через повномасштабну російсько-українську війну, власники Рубіжанської фабрики вирішили відновити виробництво.

Фабрика у Рубіжному після повномасштабного нападу рф

Фото надане Ольгою Ушаковою

Фабрика у Рубіжному після повномасштабного нападу рф

Фото надане Ольгою Ушаковою

Ольга Ушакова говорить, що рішення про релокацію підприємства та його подальше відновлення було складним. 

«За один день ми втратили все. Були розгублені, не знали, що робити – чекати на звільнення територій і відновлювати виробництво удома, чи пробувати запускати усе наново у Львові, – каже Ольга Ушакова.Залишились лише несплачені кредити та три контейнери бавовни, які ми замовили і оплатили ще до війни. Сировина повинна була прийти в порт міста Одеса, утім затрималась на перевалочному пункті. Ми ще дзвонили постачальникам, просили їх пришвидшити процеси. Нам пощастило, що бавовна не прийшла вчасно і ми забрали її потім із порту Констанци в Румунії. Три контейнери пряжі, борги та чудова команда професіоналів – ось з чого ми стартували на новому місці».

Рубіжанській панчішній мануфактурі допомогли давні партнери з Львівщини – бренд дизайнерських шкарпеток Dodo Socks. 

«Вони нас дуже підтримували, казали, що потрібно все відновлювати. Наприкінці березня 2022 року Dodo Socks написали у своїх соцмережах дуже гарний пост про нашу фабрику, про її історію і те, що вона зараз повністю знищена окупантами. Тоді на нас звернули увагу Львівська міська рада та Львівська обласна адміністрація, запросили на перемовини», – пригадує Ольга Ушакова. 

Завдяки різносторонній підтримці вже у березні 2022 року Рубіжанська панчішна мануфактура розпочала відновлення роботи.

У березні 2022 року Рубіжанська панчішна мануфактура розпочала відновлення роботи у Львові.

Фото надане Ольгою Ушаковою

Відновлення роботи у Львові.

Фото надане Ольгою Ушаковою

Знову спочатку

Бренд Dodo Socks надав безвідсоткову позику Рубіжанській панчішній мануфактурі на закупівлю обладнання для в’язання. Львівська міська рада допомогла знайти приміщення – разом із командою їздили по різним локаціям, поки не обрали відповідний для фабрики простір. Незалежне агентство USAID сплатило оренду приміщення на рік та п’ять місяців. Завдяки гранту USAID підприємство отримало 11 нових в’язальних машин з Італії, які можуть справитись з найскладнішими завданнями. Грант від Міжнародної організації з міграції (МОМ) забезпечив купівлю спеціальних машин, без яких неможливо завершити процес виробництва панчішно-шкарпеткових виробів. Грант від Датської ради біженців покрив купівлю організаційної техніки та устаткування для виробництва, кошти від програми «Український бізнес в дії» допомогли купити машини для в’язання жіночих колготок, а «Легкий бізнес» посприяв закупівлі верстатів для відновлення дитячого асортименту фабрики.

«Нам потрібно було заключити договір оренди, отримати обладнання, запустити виробництво та виготовляти продукцію. Від початку роботи до реалізації виробів пройшло немало часу, протягом якого нам потрібно було покривати різні витрати. У цьому нам дуже допомогла підтримка партнерів та грантові кошти. У нас не було нічого – довелось купувати усе, від ноутбуків до стільців для офісу», – говорить комерційна директорка. Вона наголошує, що найголовніше – це підтримка колективу та працівників, які готові були чекати на відновлення підприємства та повернутись на роботу.

Виробництво Рубіжанської панчішної мануфактури у Львові

Фото: Катерина Москалюк

Виробництво Рубіжанської панчішної мануфактури у Львові

Фото: Катерина Москалюк

До Львова переїхало 17 співробітників зі своїми родинами. Львівська міська рада безкоштовно надала їм місця у гуртожитку міста Миколаїв на Львівщині. 

«Працівники евакуювались зі своїми сім’ями і їм потрібно було десь жити. У всіх різні історії виїзду з Рубіжного, але кожна – по своєму трагічна. Люди думали, що виїжджають на декілька тижнів, а в результаті втратили усе своє попереднє життя», – каже Ольга Ушакова

З часом компанія почала наймати та навчати місцевих робітників, і зараз на Рубіжанській панчішній мануфактурі працює 62 співробітника.

Кроки вперед

Рубіжанська панчішна мануфактура крок за кроком відновлює асортимент своєї продукції та власні бренди. У 2022 році розпочали виробництво із чоловічих та жіночих шкарпеток. 

«Придбати обладнання та виготовляти – це лише один із етапів, необхідно збувати продукцію. Бренд Dodo Socks одразу завантажив нас замовленнями і ми почали працювати. Вони увійшли в наше положення, спершу давали завдання на виготовлення шкарпеток із простим дизайном. Підійшли до нас не лише як надійний партнер, але і як друг, який підставив своє плече у дуже складну хвилину» , – говорить Ольга Ушакова. –  Dodo Socks розробляють дизайн, прописують технічні вимоги, а завдання Рубіжанської фабрики – якісно втілити ідеї у виробі. Наші львівські партнери дуже вимогливо ставляться до своїх виробів і співпраця із ним стимулює Рубіжанську фабрику постійно розвиватися.

Рубіжанська панчішна мануфактура відновлює асортимент своєї продукції та власні бренди

Фото: Катерина Москалюк

Рубіжанська панчішна мануфактура відновлює асортимент своєї продукції та власні бренди.

Фото: Катерина Москалюк

До повномасштабної російсько-української війни Рубіжанська мануфактура виготовляла продукцію для власних брендів – Movigo, Lady May, Af Rica та Misyurenko. Зараз фабрика відновлює виробництво своїх брендів. Наприклад, бавовняні жіночі колготки Lady May, які користуються значним попитом, уже вдалось запустити у виробництво. Також відновили виготовлення товарів із дитячого асортименту бренду Af Rica. У планах – відновлення та запуск спортивного напрямку. 

Рубіжанський панчішній мануфактурі вдалось зберегти контакти постачальників сировини – компанія уже більше 10 років закуповує бавовну та синтетику в Індії, співпрацює із дистриб’юторами сировини в Україні. Також фабрика відновила контакти із дистриб’юторами, з якими працювала до 24 лютого 2022 року. 

«У кожному регіоні України у нас був дистриб’ютор, який займався реалізацією продукції Рубіжанської мануфактури. Поступово відновлюємо і наш інтернет-магазин», – додає Ольга Ушакова.

Рубіжанська панчішна мануфактура постійно відчуває кадровий голод

«Нам дуже не вистачає працівників в’язальної дільниці. Львів – не промислове місто і дуже складно знайти людей з відповідним фахом, які були б готові працювати позмінно на виробництві. Окрім того, дуже багато людей виїхало – хто закордон, хто в інші міста», – пояснює Ольга Ушакова

Колектив Рубіжанської панчішної мануфактури

Фото надане Ольгою Ушаковою

Через брак працівників відповідного фаху Рубіжанська панчішна мануфактура не може використовувати усе наявне устаткування чи запустити його на повну потужність. 

«У нас багато різнокольорових виробів, які потребують уважного підходу при виготовленні. Усі деталі повинні бути вишитими на своєму місці і саме тим відтінком, який зазначений у технічному завданні. Ми контролюємо і якість виготовлення цілого виробу, і акуратність вишивки окремих його елементів. Робота складна і нам потрібно спершу навчити працівника. Ми постійно шукаємо співробітників, запрошуємо до нас на фабрику», – говорить Ольга Ушакова.

Рубіжанська панчішна мануфактура постійно шукає нових працівників

Фото: Катерина Москалюк

Рубіжанська панчішна мануфактура, робочий процес

Фото: Катерина Москалюк

Рубіжанській панчішній мануфактурі, незважаючи на значний досвід у галузі, складно конкурувати із аналогічними виробниками в Україні та світі. Через відсутність власного приміщення, компанія повинна сплачувати оренду. Через нестачу професійних кадрів, фабрика не може працювати на повну потужність. Проте, незважаючи на усі труднощі, активно відновлює та розширює свою діяльність. 

«Звісно, мені складно порівнювати роботу підприємства у Рубіжному і зараз, оскільки там у нас була своя фабрика, – говорить Ольга Ушакова. – У Рубіжному в нас було 98 в’язальних машин, у Львові – 50, які поки не працюють на повну потужність. Удома в нас було 40 швейних машин, тут – до 10. До повномасштабної війни ми виготовляли набагато ширший асортимент продукції. Проте, у 2022 році ми випускали лише жіночі та чоловічі шкарпетки, а на початку 2024 року наш асортимент значно зріс – ми вже виготовляємо жіночі колготки, лосини, дитячі колготки і шкарпетки, футбольні гетри», – говорить з усмішкою Ольга Ушакова.

Рубіжанська мануфактура активно відновлює та розширює свою діяльність

Фото: Катерина Москалюк

Рубіжанська мануфактура закуповує сучасну техніку для виробництва

Фото: Катерина Москалюк

Майбутнє

Досвід релокації виробництва Рубіжанської панчішної мануфактури може бути корисний для підприємців, які вирішують відновити свою діяльність на новому місці.

 «Ми почали із написання планів – максимального, із амбітними цілями, та мінімального, у якому перелічили необхідні для старту виробництва пункти. «Оцифрувавши» думки, ми почали, крок за кроком, шукати шляхи реалізації задуманого», – пояснює комерційна директорка.

Рубіжанська фабрика подавалась на усі можливі гранти, незважаючи на розмір коштів.

 «Якщо береш участь у мікрогранті, то отримані кошти зможуть закрити певну потребу і дозволити акумулювати фінанси для масштабніших закупівель», – говорить Ольга Ушакова.

Сьогодні Рубіжанська панчішна мануфактура вже рухається в напрямку виконання максимального плану. Асортимент та потужності виробництва збільшуються, підприємство купує нове устаткування. Оля Ушакова говорить, що спочатку на фабриці навіть і не мріяли про сучасну формовочну машину, яку днями планують ввести в експлуатацію. Мануфактурі пощастило із командою співробітників, які готові навчатися новому та долати різні труднощі. Ведення бізнесу – це завжди виклики та ризики. Ведення бізнесу на тлі повномасштабної війни – це додаткові виклики та ризики, на які неможливо вплинути. Наприклад, масовані ракетні атаки чи обстріли.

Виробництво Рубіжанської панчішної мануфактури у Львові.

Фото: Катерина Москалюк

«Попри все, необхідно жити та планувати. Ми хочемо мати власне приміщення для фабрики, збільшити асортимент виробів, запустити на повну потужність наявне устаткування та купити нові якісні машини. Ми виготовляємо продукцію для Чехії та Нідерландів, також відправили зразки виробів у США. Ми розробили стратегію відновлення підприємства, визначили пріоритетні цілі та рухаємось у напрямку їхньої реалізації, – каже Ольга Ушакова. – Ми розуміємо, що наші задуми доведеться корегувати чи змінювати залежно від ситуації. Проте маємо план на найближчі роки і чітко розуміємо, куди ми хочемо прийти».

Фото: Катерина Москалюк; Рубіжанська панчішна мануфактура

“Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win

Читайте ще: Як запорізькі краєзнавці вивозять музейні та сімейні реліквії. Історія екстреної допомоги з порятунку культурної спадщини

Катерина Москалюк / 10.04.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Repair Together у 2024 році: прибиральні толоки трансформуються у будівельні

Неймовірні люди працюють. Так в коментарях пишуть про Repair Together — громадську організацію, яка формує волонтерську спільноту для подолання наслідків російської агресії в Україні. Це команда запальних, творчих та ініціативних...

читати історію

Приватний будинок

“Я півтора року прожив в окупації. Після підриву росіянами Каховської ГЕС наш дім пішов під воду”. Історія Романа Куцеконя

Роман Куцеконь півтора року прожив в окупації у місті Олешки на Херсонщині. Після підриву росіянами греблі Каховської ГЕС чоловік вирішив евакуюватися до Європи. На цьому шляху йому довелося пройти через...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Repair Together у 2024 році: прибиральні толоки трансформуються у будівельні

Приватний будинок

“Я півтора року прожив в окупації. Після підриву росіянами Каховської ГЕС наш дім пішов під воду”. Історія Романа Куцеконя

Приватний будинок

“Ми ніколи не забудемо, що пережили у Попасній. А російські окупанти нагадують про це щодня”. Історія Людмили Литовченко

Об'єкт інфраструктури (міст, шляхопровід, залізниця, депо тощо)

Споруда-рекордсмен та іноземні швидкозбірні конструкції: як в Україні відновлюють мости, зруйновані війною

Підприємство

Відновлення Тростянецького лісгоспу: як підприємство долає наслідки війни в умовах реформування

“Відновлювати житло під час війни — це як зводити будинок без фундаменту. Але ми ризикнули”. Історія родини Галдашенко

Мінне поле. Як реабілітувати українські землі від наслідків війни

Святогірськ/Лиман 2.0: голоси людей, які не здаються.”Свій дім” та “Свої” запрошують на публічну дискусію про руйнування і відбудову