Відбудова

головна / Відбудова / Михайлівка-Рубежівка

Відбудова
Житло

Перший в Україні 3D будинок: як обирали родину і чому принтер працює вночі

Київська область , Бучанський район , Михайлівка-Рубежівка

Наталія Березова та її дві доньки, які втратили оселю після нападу рф, скоро заселяться у новий унікальний будинок, створений за технологією 3D будівництва. Це перший подібний проєкт в Україні, до якого долучилися архітектори, конструктори, розробники 3d принтера, будівельники, виробники матеріалів й представники влади.

Сучасний принтер українських виробників працює в Ірпінській громаді з 16 серпня 2023 року. З кожним днем вимальовується неймовірна картинка майбутнього житла. Будівництво розпочали на ділянці, де жила родина. Для цього знесли зруйновану оселю, в яку прилетіли три російські снаряди. 

Голова родини загинув під Бахмутом

Лише у 2020 році сім’я справила новосілля — заїхали в дім, який збудували власноруч. Після нападу рф чоловік та батько Ярослав Березов став на захист країни і загинув на позиціях під Бахмутом. 

Завдяки унікальному проєкту у його дівчат з’явиться нова оселя, яку роблять “під ключ”.

Це чудо, що обрали саме нашу родину. Знаємо, що це тато нам допомагає”, — написали у соцмережах доньки загиблого героя. 

Як неймовірна ідея девелоперки, засновниці БФ “Обійми нації” Інни Фурман перетворилась на масштабне будівництво та об’єднала партнерів-однодумців. Розповідає платформа “Свій дім”.

“Я і моя молода команда бороданів”

Інна Фурман має понад 10 років успішного досвіду в сфері девелопменту. Після повномасштабного нападу рф заснувала благодійний фонд “Обійми нації” для допомоги родинам, що постраждали від агресії рф. Згодом дізналась про українських розробників, які ще до великої війни створили будівельний 3D принтер. Телефонний дзвінок керуючому партнеру компанії 3D Technology UTU Дмитру Золотарьову став початком нової історії унікального будівництва.

“Я набрала Дмитра Золотарьова, сказала, що мене звати Інна, ми не знайомі, але у нас багато спільного. Запропонувала зустрітися й випити кави у київському офісі. Він був у Львові й пообіцяв заїхати наступного дня, але лише на пів години. У результаті він у мене сидів в кабінеті 4,5 години. І тоді я зрозуміла, що магія відбулась”, — розповідає вона.

Далі — більше. Пані Інні вдалося зібрати команду однодумців, яких вона з руками й ногами “відривала від їхніх об’єктів”. Так і з’явився благодійний проєкт Об’єднані заради допомоги, який ініціював фонд Обійми нації, і стартувало будівництво першого в Україні житлового будинку за технологією 3D.

“До речі, моя нова команда майже вся складається з бороданів. Тому я завжди жартую: “Я і моя молода команда бороданів”, – каже пані Інна.

Поєднання класичної та іноваційної технологій

У будівництві нового дому для родини Березових поєднується класична технологія та інноваційна. За це у команді відповідає виконавчий директор платформи каркасного та модульного житла Андрій Кузьмич:

“Андрія я просто відривала від його висоток. Але це людина, яка вміє і любить, коли їй кидають випробування в житті. І чим складніший проєкт, тим цікавіший. І в нас в команді дійсно зібралися, знаєте, такі справжні сміливці”

“Вчила юриста, а вивчила будівельного революціонера”

Такими словами на День будівельника Інну Фурман привітала її мама. Коли вона чує, що у доньки є нова ідея, вже не дивується і завжди підтримує. Побажала успіху і в цьому проєкті. 

Найбільша цінність для нас — це сім’я, для якої відбудовуємо дім. Ми розуміємо всю відповідальність, але водночас отримуємо насолоду від того, що робимо, — каже Інна. —  Через аномальну спеку будинок друкуємо вночі.  І коли я дивлюся по камерах, як Дмитро та Андрій ходять по будмайданчику й поливають бетон, про що ще можна говорити! Ми просто живемо цим проєктом, у нас всі викладаються по максимуму. Я пишаюсь своєю командою справжніх українців. Не кожен вміє так самовіддано працювати на користь іншого”.

Як створили 3D принтер?

Це було ще до повномасштабного вторгнення рф. За словами Інни, Дмитро Золотарьов разом з однодумцями–айтівцями, инженерами, конструкторами розробили принтер першої генерації “в гаражі на Сумщині”. І навіть створили першу споруду:

Чому “споруду”, тому що її не утеплили, не встановили вікна. Це, можна сказати, було тестування принтера, щоб побачили, як він працює. Діма — діючий забудовник на Сумщині. Він давно у будівництві та має мрію — “перенести” людей з квартир на земельні ділянки. У них починався потрошки розвиток у цьому напрямку, але все ж Дмитро був  більш дотичний до класичного будівництва. І знаєте, завжди має бути якийсь такий “чарівний пендель”, який увімкне людину і скаже: “Так, все, розслабся і погнали”. Напевно таким “пенделем” став мій телефонний дзвінок. А коли я познайомилась з ним особисто, то зрозуміла, що це на 100 відсотків своя людина”.

Тепер принтер українських розробників друкує будинок на місці зруйнованого. Цей процес — справжнє мистецтво. Шар за шаром наноситься спеціальна бетонна суміш для друку і 3д принтер починає створювати каркас будинку. Через аномальну спеку він працює вночі, але швидкість роботи неймовірна — за кілька днів вимальовуються (а саме так хочеться назвати це диво) майбутні кімнати: вже зрозуміло, де буде кухня, зала чи ванна. Це екологічна оселя з сучасним ремонтом під ключ.

Чому саме родина Березових?

Коли обирали родину, то вирішили, що це буде Ірпінська громада —  там була найбільша кількість зруйнованого індивідуального житла. 

Далі орієнтувалися на локацію, щоб зручно було їздити на об’єкт. Потім була зустріч із заступником мера і перше питання: “Чим потрібно допомогти?”. Я відповіла: “Можна просто не заважати”. І мене приємно здивував той факт, що нам не заважають, а навіть допомагають. Наприклад, надали техніку для демонтажу зруйнованого обстрілами дому та генератор на період роботи”, — розповідає Інна.

До великої війни на місці масштабного будівництва стояв дім родини Березових. Його звели незадовго до нападу, жили в ньому, але не встигли зареєструвати право власності через бюрократичні процедури.  

Три дівчини на господарстві, ну хіба ж вони відбудуються? Та й без документів на житло нічого не докажуть. Вони не мають можливості податися на будь-яку програму з компенсації, — розповідає Інна Фурман. — У нас був список із 30 сімей. Об’їздили, поспілкувалися. І як завжди каже моя мама — треба обирати душею. І саме на цій родині душа “йокнула” і моя команда мене підтримала”.

Родині не лише відбудовують дім, а й допомагають оговтатись від того жаху, який вони пережили. З мамою та доньками працює психолог фонду “Обійми нації”:

Коли ми обрали цю сім’ю, це було три “їжачки” з відчуттям недовіри. Побудують — не побудують. Можливо дадуть надію і на цьому все. Зараз, можна сказати, що це взагалі дві різні категорії людей. Коли я або хлопці приїжджають на об’єкт, у нас є правило обіймів. Таким чином ми підтримуємо одне одного ще й психологічно”.

Процес будівництва затягнувся через спеку

Суміш вимагає певних температурних режимів, тому принтер друкує дім вночі. В унікальній оселі буде три кімнати, два санвузли та кухня-вітальня. 

Стоїмо на об’єкті, спілкуємося під час робочої наради і я своїм бороданям кажу: “Хлопці, пішли у спальню”. І ми заходимо! Потім у залу, ванну. Вже є розуміння, де яка кімната розташована. Знаєте, мрія існує для того, щоб здійснюватися. Нехай для початку ми здійснимо мрію цієї сім’ї. А далі, якщо Боженька дасть сил і здоров’я нашій команді, будемо працювати на відбудову й далі. І, звісно, якщо нам будуть сприяти і не заважати”, — каже Інна.

У проєкт вдалося залучити багатьох партнерів, які надали левову частку матеріалів. 

Розкажу вам невеличкий ексклюзив. Ми звернулись до одного великого гравця ринку, який займається бетоном. Спочатку вони довго думали, потім відмовили, але запропонували знижку. Хоча насправді об’єм не такий вже і великий потрібен був. Для цієї компанії це взагалі ні про що. Паралельно ми спілкувалися з компанією Carrot, яка і стала нашим партнером. Вони в рази менше цих гігантів, але після 10-хвилинної телефонної розповіді про наш проєкт, запитали: “Куди везти бетон?”. А я кажу: “Владе, а ви не хочете зі мною хоча б познайомитись? Він слухає мене і відповідає: “Давайте спочатку зробимо добру справу, а потім я до вас заїду на каву”. І ми досі не бачились! Але знаю, що ми обов’язково познайомимося”.

Що засмучує майбутню господиню дому Наталію?

Одного разу приїжджаю на об’єкт і бачу заплакану маму двох дівчат, — розповідає Інна Фурман. — Кажу: “Наталія, що сталося?”. А вона прочитала коментарі, що вони “підставна родина” і “процвітає кумівство”. Я її заспокоїла, бо всім не вгодити. Я завжди говорила і буду говорити, все велике починається з маленького. Якщо в нас повірять і влада, і якісь благодійні міжнародні фонди, якщо нам не будуть заважати, ми зможемо відбудувати більше житла. І це не контейнерні будинки, а капітальне житло, яке прослужить багато років. Оселя буде теплою, надійною та енергоефективною”. 

Читайте ще: “Найбільші витрати взяв на себе французький фонд, інвестувавши у відбудову 10 млн грн.” Історія відновлення 18-поверхового “Титану” в Ірпені

Юлія Ступка / 28.08.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Як працює Реєстр збитків для України та які заяви вже активні

Платформа “Свій дім” продовжує серію відео про Реєстр збитків для України. Мета — ознайомити постраждалих від російської агресії з можливістю долучитися до створення системи відшкодування у вигляді репарацій від країни-агресора....

читати історію

Як подати заяву до Реєстру збитків: покрокова інструкція та досвід Світлани Маркової з Лимана

У квітні 2024 року в Гаазі було запущено Реєстр збитків для України (RD4U), с творений для підтримки постраждалих від війни з росією. Це єдиний міжнародний інструмент для фіксації шкоди, завданої...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Як працює Реєстр збитків для України та які заяви вже активні

Як подати заяву до Реєстру збитків: покрокова інструкція та досвід Світлани Маркової з Лимана

Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло

Приватний будинок

“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини

Приватний будинок

“До життя в Дніпрі я досі адаптуюся, а моя дитина стикнулася з булінгом у школі”. Історія переселенки Вікторії Гіманової

“Дім у Макіївці — в окупації. Будинок у Краматорську залишили через обстріли. Тепер купили нове житло на Черкащині”. Історія двічі переселенця Олексія Демка

Об'єкт культури

Пам’ятки архітектури національного значення — на якій стадії відновлення визначних будівель в різних містах України?

Заклад освіти

Від великих проєктів до дрібних ремонтів: як відновлюють школи на Київщині