Як подати заяву до Реєстру збитків: покрокова інструкція та досвід Світлани Маркової з Лимана
У квітні 2024 року в Гаазі було запущено Реєстр збитків для України (RD4U), с творений для підтримки постраждалих від війни з росією. Це єдиний міжнародний інструмент для фіксації шкоди, завданої російською агресією з 24 лютого 2022 року. Реєстр вже приймає заяви за першими двома категоріями: А3.1 — “Пошкодження або знищення житлового нерухомого майна” та A2.1 — “Смерть близького члена сімʼї”. На сьогодні подано понад 14 тисяч заяв. Одна група стосується зруйнованих будинків і квартир в окупованому Бахмуті, інша — заяви з різних міст України. До кінця 2025 року планують відкрити нові категорії збитків.
Хоча Реєстр не приймає рішень щодо компенсацій і не виплачує їх, він допомагає фіксувати і перевіряти дані про пошкодження. Це перший етап процесу компенсацій, метою якого є забезпечення справедливих і ефективних репарацій для постраждалих від війни.
Подання заяви до Реєстру не впливає на компенсацію за “єВідновлення”
Подання заяви до Міжнародного Реєстру збитків не має жодного впливу на шанси отримати компенсацію за державною програмою “єВідновлення”. Під час дослідження, проведеного командою “Свій дім” у листопаді 2024 року, ми виявили, що постраждалі часто плутають ці два процеси. Обидва механізми передбачають подачу заяв через “Дію”, але вони мають різні цілі. Подання заяви до Реєстру фіксує факт пошкодження майна та є основою для подальших репарацій, а програма “єВідновлення” безпосередньо стосується компенсацій.
Наразі подати заяву до Реєстру можна лише через портал “Дія”.
Заява до Реєстру збитків
Скриншот з “Дії”
Процес подачі заяви до Реєстру збитків
Команда платформи “Свій дім” розробила детальну покрокову інструкцію, щоб допомогти постраждалим швидко та без помилок подати заяву до Реєстру. Першою, кому ми допомогли, стала Світлана Маркова з Лимана на Донеччині, чий будинок зруйнувала російська ракета в травні 2022 року.
На слайдах — зрозумілий алгоритм подачі заяви, який стане корисним для всіх, хто втратив житло.
10 питань до Світлани Маркової після заповнення заяви
1. Чому ви погодились подати заяву до Реєстру збитків?
С.М.: “Я вирішили подати заяву, тому що все одно є надія, що в світі існує справедливість, і, можливо, це допоможе нам відновити хоча б частину того, що ми втратили”
2. Які основні труднощі виникли під час заповнення заявки?
С.М.: “Труднощі були через технічні проблеми — програма кілька разів не пропускала номер будинку, в якому я зараз живу. Але я розбираюся в комп’ютерах, а для багатьох літніх людей це може бути проблемою. В такому випадку варто, щоб допомогу надавали близькі або волонтери”
3. Скільки часу зайняло подання заяви та що вплинуло на швидкість процесу?
С.М.: “Подання заяви зайняло годину та 24 хвилини, враховуючи, що всі документи були під рукою. І важливим фактором стали підказки команди “Свій дім”, які значно спростили процес”
4. Як ви оцінюєте сам процес подачі заяви? Чи був він зрозумілим та доступним?
С.М.: “Так, усі кроки чітко прописані, і додаткові підказки допомогли швидко розібратися”
5. Яка роль платформи “Дія” в цьому процесі? Чи виникли у вас проблеми з її використанням?
С.М.: “Основна проблема виникла тільки наприкінці, коли система не впізнала мене по фото під час використання “Дія. Підпис”. Але з третьої спроби, коли я усміхнулась, все вийшло”
6. Що б ви порадили іншим людям, які планують подавати заяви до Реєстру збитків?
С.М.: “Ніколи не опускати руки. Вірити в краще. Можливо міжнародні організації допоможуть нам, але цей процес точно не буде швидким”
7. Який результат ви очікуєте після подачі заяви?
С.М.: “Для мене важливо, щоб процес компенсації був прозорим і зрозумілим, і щоб ми отримали відшкодування за те, що втратили”
8. Як ви ставитесь до того, що Реєстр не розглядає заяви по суті та не виплачує компенсації?
С.М.: “На даному етапі головне — зафіксувати факт пошкоджень. Сподіваюся, що наступним кроком буде фінансова підтримка”
9. Як можна вдосконалити процес подачі заяви?
С.М.: “Треба, щоб цей процес відбувався не лише через “Дію”, а й через ЦНАП”
10. Чи були у вас запитання, які залишилися без відповіді після подачі заяви?
С.М.: “В принципі — ні. Але я, як інвалід першої групи, вважаю, що треба додати пункт “пільгові категорії” для людей з обмеженими можливостями”.
“У нас немає в запасі тих років, щоб чекати на відбудову”
У 2022 році Світлана Маркова евакуювалася з Донеччини до Житомира — разом з мамою та котом. Там живуть і зараз. Жінка пересувається на кріслі колісному, орендує будинок, працює онлайн і сподівається отримати компенсацію за втрачене майно, щоб нарешті жити у власній оселі.
Світлана погодилась подати заяву до Реєстру збитків і порадила іншим постраждалим не опускати руки.
“Може хоч міжнародні організації допоможуть”, — каже вона.
Світлана Маркова, переселенка з Лимана Донецької області
Фото: архів героїні
Світлана подала заявку на державну програму “єВідновлення” одразу після знищення її будинку, але на той момент Лиман перебував в окупації. У серпні 2023 року її заяву прийняли, повідомивши: “Чекайте”. Однак уже за два тижні надійшло сповіщення про призупинення процесу через неможливість направити туди комісію.
“Хоча півтора роки там було тихо і спокійно. За цей час можна було обстежити все місто. Дехто повернувся до Лимана — ті, у кого збереглося хоча б якесь житло, чи літня кухня чи ще щось. Але в моєму будинку немає нічого. Тому живемо в Житомирі та дуже вдячні господарям, які пустили нас з котиком, бо важко орендувати житло з твариною. Весною нам піднімуть ціну на проживання. Але це цілком зрозуміло, тому що ціни ростуть. І тут уже претензії не до власників житла, а до держави”, — каже Світлана.
Жінка розповідає, що їхньої з мамою пенсії та виплат ВПО вистачає лише на оренду житла та комунальні послуги. Раніше вона займалася продажем косметики Мері Кей, але це було як хобі. Але зараз це стало її доходом:
“Мамі — 88 років, вона хворіє. Нам з нею потрібні ліки. Я працюю онлайн, у мене є своя команда, я зайнята і не має часу на погані думки. Мені треба постійно комусь дзвонити, спілкуватися з людьми, розповідати про товар та пріоритет цього бізнесу і так далі. І це мій заробіток. Мені просто так ніхто цю копійку не дасть. Треба її заробити, щоб більш-менш достойно жити. Більш за все, в цій ситуації, мені шкода мою маму. Вона не заслужила такого ставлення до себе після всіх цих обставин. Вона пережила Другу світову війну, пам’ятає все це, і зараз на її очах був зруйнований її будинок, в якому вона прожила 60 років”.
Світлана Маркова з мамою
Фото: архів героїні
Після підписання Президентом законопроєкта №11161, який затверджує механізм отримання компенсації за знищене чи пошкоджене майно на територіях, де ведуться активні бойові дії або, які тимчасово окуповані рф, Світлана готова відмовитись від зруйнованого житла на користь держави.
“Якщо мені дадуть житло зі зручностями у Житомирі рівноцінне зруйнованому на Донеччині, то звісно я відмовлюся від квартири в Лимані. У нас немає в запасі тих років, щоб чекати на відбудову. Мені буде 60 років, мамі — 88. І що нам чекати, коли за 30 чи 50 років відбудується Лиман? Хочеться жити спокійно та у комфорті зараз”, — каже вона.
Зруйнований будинок Світлани у Лимані
Фото: архів героїні
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
Дивіться відео:
Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло
Читайте ще:
Чи можуть ВПО отримати одразу дві субсидії: на оренду житла та комунальні послуги?
Закон про компенсацію за знищене житло: що зміниться для українців?
“Мій дім відновили, але заїхати у квартиру поки не можу”. Історія Олександра Медведєва з Запоріжжя