Реєстр збитків для України: Чи можлива компенсація під час війни?

Платформа Свій дім продовжує серію відео про про Реєстр збитків для України, щоб  розповісти постраждалим від агресії росії про можливість долучитися до створення системи відшкодування як репарацій для країни-агресорки. Щоб розібратися в тому, як працює система, ми долучаємо експертів та журналістів в темі. 

В п’ятому епізоді на питання відповідають Юлія Кирпа, представниця України в Раді Реєстру збитків, і Маркіян Ключковський, виконавчий директор Реєстру збитків. Обговорюються найгостріші питання: звідки будуть гроші на компенсації для українців, чи можливо це реалізувати в гарячий стадії війни та чи потрібна згода росії на виплати компенсації з їхньої кишені.

Питання/Відповіді

Які кроки вживаються для поширення інформації про Реєстр?

М. К.: “Дуже важливо займатися питанням розповсюдження інформації про Реєстр, щоби про нього знали якомога більше людей. Щоб знали, що він існує, для чого він існує, як працює та як туди подати заяву. У жовтні минулого року ми започаткували Координаційну платформу громадянського суспільства з Реєстром збитків, в якій бере участь понад 50 неурядових організацій, які працюють з тими, хто постраждав від війни. Для нас це величезний інструмент в роботі розповсюдження інформації, побудови спроможностей інституційних, щоб якомога більше людей отримували підтримку в поданні заяв до Реєстру”.

Чи є країни, які публічно не підтримали ініціативу?

М. К.: “Ні, крім росії та невеликої групи країн, які політично себе афіліюють чи узгоджують свою позицію з росією. Жодних публічних проявів несприйняття нашої роботи немає. Думаю, що всі чудово розуміють, що мова йде про роботу, покликану підсилити міжнародне право, принципи міжнародного права та принципи відповідальності за порушення міжнародного права, що є дуже важливим. А резолюцію Генеральної Асамблеї ООН щодо цих питань, в яких викладений заклик до створення міжнародного комунікаційного механізму та рекомендовано створити Реєстр збитків, підтримали 94 країни-члени ООН. Цього більш ніж достатньо в якості такого політико-правового, навіть більше політичного мандату для цієї роботи. В звичайному світі, за цивілізованих умов, такі інструменти мали би створюватися або за участю обох держав, які беруть участь у конфлікті, або за рішенням Ради Безпеки ООН. Жоден з цих варіантів не є доступним через позицію, яку займає росія. Тож ми мусимо йти іншим шляхом, будуючи якомога ширшу міжнародну коаліцію держав, які підтримують ці питання. Чим більше держав бере у участь в процесі, тим краще. Але мова йде тільки про політичне обґрунтування. Основний фундамент уже закладений”.

Ю. К.: “Країни, які співпрацюють з російською федерацією, країни-агресори, звісно ніколи не підтримають Реєстр збитків і глобальний компенсаційний механізм. Але ці країни до Реєстру збитків ніхто і не запрошував. Наразі більшість європейських країн бере участь в Реєстрі збитків. Євросоюз — як організація, США, Японія, Канада. Тобто майже весь демократичний світ бере участь в Реєстрі збитків і вважає, що глобальний компенсаційний механізм є необхідним для відновлення справедливості для українців, держави Україна і юридичних осіб”.

Чи є якась реакція росії на створення Реєстру?

Ю. К.: “Нещодавно росія прийняла відповідний акт і визнала Реєстр недружньою організацією і прийняла рішення про те, що особи, які беруть участь у Реєстрі в будь-якій формі, мають бути притягнуті до адміністративної і кримінальної відповідальності. Я так розумію, в залежності від випадків. Ми бачимо в цьому позитив. Це ознака того, що Реєстр рухається вперед, що глобальний компенсаційний механізм розвивається і що росія дійсно бачить загрозу в тому, що її підсанкційні активи можуть бути передані компенсаційному фонду для відшкодування заяв, зареєстрованих в Реєстрі збитків. Тому ще раз закликаю всіх подавати заяви до Реєстру збитків без зволікань. І я думаю, що росія буде намагатися маніпулювати цим питанням в обговоренні мирного договору з Україною”.

М. К.: “Реакція є звичайно, але ми чудово розуміємо, що вона негативна. росія відмовляється керуватися принципами і правилами міжнародного права і відкидає будь-яку свою відповідальність за порушення і за шкоду, яку вона завдає. Коли мова йтиме про розгляд заяв, які ми збираємо, по суті, то ми би хотіли, щоб росія брала участь в проєкті міжнародного договору, який зараз обговорюється державами. Ймовірно буде вказано, що участь росії можлива в будь-який момент, але за певних умов: росія має взяти на себе чи погодитися зі своєю відповідальністю за всі правопорушення в Україні. В інтересах міжнародного права і цивільного міжнародного процесу ми за те, щоб росія брала участь в ньому. Але якщо вона відмовлятиметься, ми не можемо це зробити за неї примусово, і тоді рухатимемося своїм шляхом”.

Чи може інформація в Реєстрі бути доказами у Міжнародному суді проти росії?

Ю. К.: “Якщо мова йде про притягнення путіна потенційно до кримінальної відповідальності, то я б хотіла відмітити, що доказова база, яка подається наразі до Реєстру збитків, збирається з іншою метою — не для кримінального судочинства, а саме для відшкодування збитків, завданих агресією росії. Але потенційно можна частину або більшість цих доказів адаптувати і також врахувати в межах кримінального судочинства над диктатором. Тобто як додаткові докази після певної обробки також можуть бути враховані”.

М. К.: “Питання трішки з різних полів так би мовити. Міжнародний кримінальний суд займається кримінальною відповідальністю окремих фізичних осіб, окремих людей, які вчиняють злочини, які підпадають під юрисдикцію МКС. Компенсаційний механізм покликаний забезпечити в першу чергу цивільну відповідальність держави, як міжнародно-правового суб’єкта. Звичайно перетинання цих двох сфер існують, але вони не такі прості, як здається на перший погляд. Зокрема й через те, що в кримінальному процесі і в нашому процесі виставляються зовсім різні вимоги до якості доказів та інших юридичних нюансів. Але в нашому мандаті закладена можливість обміну інформацією та обміну доказами з іншими організаціями, які працюють у сфері забезпечення відповідальності за те, що відбувається в Україні: і з національними органами, зокрема з правоохоронними, із іноземними та міжнародними. Тому цілком допускаю, що в майбутньому може бути простір для такої взаємодії, зокрема, з Міжнародним кримінальним судом”.

Чи може це відбутися, навіть якщо війна продовжуватиметься?

М. К.: “Формального зв’язку між цим немає. Ці механізми починають працювати, як тільки вони створені. Якщо вони запрацюють на повну, то і розгляд заяв і виплата компенсацій також почнеться. Ми всі сподіваємося, що війна закінчиться якомога швидше, але вона триває і кожного дня завдається шкода, гинуть люди, руйнується майно. І все це потрібно враховувати. І все це дає підстави для компенсації”.

Ю. К.: “Поки триває війна в активній фазі важливіше спрямовувати грошові кошти за рахунок відсотків на знерухомлені активи на потреби оборонного комплексу. Треба втримати лінію фронту, виграти війну, а вже після цього гроші мають бути передані компенсаційному фонду для виплати репарацій. Поки що в статуті Реєстру немає ніяких обмежень щодо якоїсь дати, коли має закінчитись прийняття заяв. Також Рада не встановлювала ніякий дедлайн, що прийняття заяв має закінчитись в певну дату. Ще одне важливе питання, яким наразі займається Реєстр, це лідерство в процесі створення Компенсаційної комісії. Вже є певні позитивні зрушення, Україна вже отримує транші зі складних відсотків, нарахованих на знерухомлені активи російської федерації. Наразі ці транші використовуються для посилення обороноздатності України. Тобто вже є доступ до відсотків, нарахованих на підсанкційні активи, проте поки що ці гроші виділяються на потреби оборонного комплексу України. І в цьому є великий сенс. Якщо ми втратимо контроль над нашою територією, ніяка відбудова і ніякі репарації сенсу не матимуть. Тому загальне бачення міжнародних політиків, яким вони поділилися з нами, це те, що гроші будуть виділені на репарації після завершення активної фази війни”.

Чи є приклад у світі, на який орієнтувалися при створенні Реєстру?

М.К.: “Такі приклади є. Їх небагато і вони далеко не завжди можуть бути взяті для нашої ситуації через безліч різноманітних обставин. Приклад, який підходить більше всього — це створена в 1991 році компенсаційна комісія ООН, яку Рада Безпеки створила для того, щоб адресувати наслідки вторгнення Іраку в Кувейт. Спосіб створення цієї комісії зовсім не такий, як у нас, але її модель і те, як вона працювала, великою мірою для нас є моделлю,  яку ми можемо використати, і уроки з якої ми беремо. Вона для нас важлива, тому що вона одна з небагатьох, яка аналізувала такий великий міждержавний конфлікт, міждержавну війну. Компенсаційна комісія ООН за 31 рік своєї роботи опрацювала понад два мільйони заяв. Це порівняно великий масштаб, але у нас цифри будуть більшими. Незважаючи на те, що та комісія почала працювати в 90-х, тобто мова йде про зовсім інший рівень технологій, методи роботи цієї комісії – опрацювання заяв у масовому форматі, коли мова йде про сотні тисяч, навіть мільйони заяв. І це те, що ми дуже уважно вивчали і продовжуємо вивчати і сподіваємося мати можливість застосувати”.

Ю.К.: “Найскладнішим був перший рік роботи. Наразі ми почали вже другий рік роботи, і я дивлюсь на те, скільки ми всього встигли зробити, бо було дуже складно розробити фактично з нуля всі документи для того, щоб забезпечити прийняття заяв за всіма категоріями збитків, яких 45. Треба було врахувати специфіку України в тому, що тут війна триває і сума збитків зростає з кожним днем. Тобто треба було передбачити механізм доповнення заяв в процесі подання щодо одного і того ж нерухомого майна вдруге. Треба було врахувати специфіку у випадках, якщо майно власника зруйноване, а далі воно продане третій особі. Тут треба визначити, хто в такому разі має право на компенсацію — ми визначили, що власник. Такі всі випадки дуже складні, які навіть, можливо, ніде в світі і не відбувалися до цього, треба було врахувати в формах і правилах подання заяв”.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Як подати заяву до Реєстру збитків – читайте тут.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Більше відео дивіться на ютуб-каналі Свій дім.

Підписуйтесь на наші сторінки у Facebook та Instagram. Там ми публікуємо покрокові інструкції щодо заповнення заяв та історії людей, які вже пройшли цей шлях.