“Щоб відновити мою квартиру, треба майже мільйон гривень”. Історія Ліори Брауер

Квартира Ліори Брауер у селищі Царичанка на Дніпропетровщині постраждала внаслідок російського обстрілу 30 листопада 2024 року. В оселі вибито вікна, пошкоджено підлогу, а по стінах пішли тріщини. На відновлення житла, за підрахунками приватних спеціалістів, необхідно близько мільйона гривень.

Зараз Ліора, яка працює ріелторкою, тимчасово мешкає в квартирі одного з клієнтів і майже щодня навідується до свого пошкодженого житла.

“Це моє рідне, моя душа, мій дім, моє місце. На вікнах стояли фото моїх батьків, тут виросла моя донька. Коли я побачила руйнування, то декілька днів просто плакала”, — розповідає жінка журналісту “Свій Дім”.

“Моя квартира непридатна для життя”

“У момент обстрілу я була вдома, але в тій спальні, якій дісталося найменше. Пощастило, адже на квартиру летів “металевій дощ з уламків”, посікло майже все, навіть повиривало листки з книг. У мене на вікні стояв годинник, який зупинився в момент вибуху, зафіксувавши час — 17:45”, — пригадує Ліора.  

Жінка майже відразу подалася на державну програму “єВідновлення” та різні волонтерські проєкти з гуманітарною допомогою. Наразі вона чекає на чергову комісію, яка має оцінити наслідки обстрілу:

“Я звернулася до приватних спеціалістів, як приїхали з Дніпра та порахували орієнтовну вартість відновлювальних робіт. Вийшло приблизно 800-900 тисяч гривень. Вікон немає, газового опалення немає, вода також відсутня. Тут питання не в комфорті, просто фізично неможливо там ночувати, бо холодно. Я працюю рієлторкою і продавала квартиру місцевого жителя — він дозволив мені тимчасово пожити тут. Дякую йому за це. Я побачила всі переваги цього житла і тепер ще з більшим задоволенням його рекламую, хочу йому віддячити таким чином”, — розповідає жінка. 

“Обміняли будинок на квартиру”

Ліора Брауер народилася в Царичанці на Дніпропетровщині, за освітою вона психологиня. Згодом вирішила розширити свою діяльність, почала займатися продажем нерухомості, а пізніше додала до цього юридичні консультації та практику. Понад 20 років тому жінка обміняла будинок, отриманий у спадок, на трьохкімнатну квартиру по вулиці Мостовій. 

“Батьки давно померли, і в нас був великий будинок, багато землі. Я залишилась сама, і мені було важко все це обслуговувати. Платежі за газ та опалення були високими. Тоді я дала оголошення, ми зустрілися з людьми і зробили обмін, — розповідає жінка. —  Вони переїхали зі своєї квартири в мій будинок, оскільки мали відповідні фінансові можливості, а я переїхала до них. Крім того, вони доплатили мені 5 тисяч доларів, тому що мій будинок був значно більшим. На ці кошти я зробила повноцінний ремонт. Там чудова енергетика. Я посвятила це житло, батюшка проводив обряд і читав молитви. У моєму домі ніколи не було гулянок чи розпивання алкогольних напоїв. До речі, кімнати, де на вікнах стояли ікони, залишились неушкодженими — навіть скло не тріснуло”.

“У 2022 році виїхала за кордон, але повернулася”

Повномасштабне вторгнення Ліора зустріла в дорозі до Дніпра під час відрядження:

“Мені зателефонував клієнт і запитав, чи знаю я, що почалася війна. Спочатку не повірила, але коли побачила зачинені адмінбудівлі, мені стало погано й довелося звернутися до лікаря”.

Рятуючись від війни, наступні пів року жінка прожила в Єгипті. Важку дорогу через Одесу, Молдову, Румунію Ліора описала англійською мовою у своїй книзі ”Running away from the war was crying” (Втікаючи від війни, плакала). Проте через брак коштів поки що не видала її.

Через шість місяців вона повернулась додому. Каже, що тільки за кордоном зрозуміла, наскільки любить Україну: 

“Тільки там я усвідомила, що означає бути українкою. Я відчиняла вікна в Каїрі та з гордістю співала наш гімн”.

Допомогти жінці відбудувати пошкоджену обстрілами оселю можна за реквізитами: 4790729923327670

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Читайте ще: “Наше село окупували у листопаді 2024 року, а дім перетворився на руїни”. Історія Лариси Утки з Донеччини