“Хліб — це стратегічний продукт”. Як в Запоріжжі попри війну та обстріли працює крафтова пекарня “Панібулка”
Заклад харчування
“Хліб — це стратегічний продукт” — саме під таким лозунгом у Запоріжжі вже понад три роки, попри обстріли та близькість фронту, працює крафтова пекарня “Панібулка”. Її власник Олег Огієнко, впевнений: хліб на полицях — це символ надії на майбутнє. Тому з початку великої війни виробництво не припинялося ані на день. Наразі в асортименті понад 50 найменувань — від різного виду хліба до булочок.
“Наша назва — це повага до найголовнішого продукту людства – до хліба. В перші дні вторгнення рф ситуація у Запоріжжі була напруженою, проте коли містяни бачили, що на полицях магазинів є хліб, то трішки заспокоювалися. Це символ надії”.
Попри те, що чоловік отримав диплом юриста, його мрією завжди була велика кухня. Недовгий час після отримання диплому він працював за фахом, проте любов приготування їжі все ж таки перемогла:
“Займатися кулінарією я хотів ще з дитинства. Проте йти до цього прийшлося довго. Спочатку це було лише хобі. Матуся та бабуся прекрасно готували, і вже у маленькому віці я спостерігав, як вони роблять на кухні справжню магію. Мені було цікаво брати участь у самому процесі та отримувати нові знання. Проте за освітою мама була юристкою, тому я вирішив піти її шляхом. Вже у виші зрозумів, що це точно не моє. Тому я вирішив присвятити себе улюбленій справі — приготуванню їжі”, — говорить Олег Огієнко журналісту “Свій Дім”.
Займався м’ясом, але перейшов на тісто
У 2016 році Олег офіційно зареєстрував свій бізнес. Він відкрив перший заклад у форматі “dark kitchen” — це була орендована пекарня, де готувалася випічка для різних кафе та ресторанів по місту.
“Темна кухня — це по суті просто страви на виніс, хоча й звучить якось таємниче. Наші булочки та хліб тоді замовляли майже всі заклади Запоріжжя. Я працював сам та фактично виконував всі обов’язки — від пекаря до водія. Раніше я більше захоплювався класичною “чоловічою” кухнею, тобто м’ясом. Проте перед відкриттям пекарні зацікавився саме тістом і здобув кулінарну освіту”.
Через деякий час Олег призупинив власний бізнес і почав допомагати друзям відкривати заклади в різних містах України. А далі настали важкі часи, які зовсім вибили його з колії — хвороба та смерть матері.
“Я довго доглядав за нею, на це пішло багато часу, тому займатися власною справою не міг. Коли вона померла — мені було дуже важко й бажання щось робити не було взагалі, — розповідає Олег. — Але все змінив один день, коли мені подзвонив знайомий, шеф-кухар одного з ресторанів Запоріжжя, щоб висловити слова співчуття та підтримки. Тоді він сказав наступне: “Олеже, всі вже скучили за твоїми булками, тому бери себе в руки, чоловіче, та давай працювати”. Ці слова мене змотивували, вони стали поштовхом до повернення на кухню. Було неймовірно приємно чути, що люди пам’ятають про мене та мої вироби. Й, що найголовніше, вони хочуть куштувати їх. Для кухаря немає кращого комплімента. Так я повернувся до випічки та знову почав працювати”
Повернення Олега у світ кулінарії сталося на тлі пандемії коронавірусу в 2019 році. Поширення хвороби значно змінило умови ведення бізнесу, особливо в сфері гастрономії:
“Дуже багато крафтовиків живуть та взагалі починають знайомити людей зі своїм товаром з різноманітних ярмарок та фестивалів. Через карантин ці варіанти відпали. Тому ми з іншими виробниками об’єдналися та вирішили створити крамницю авторських виробів. У грудні 2021 року, за два місяці до початку великої війни, ми відкрили двері нашого магазину та почали працювати”.
Крамниця сподобалася містянам, каже чоловік. Вона була першою подібною у Запоріжжі та мала формат живої пекарні з можливістю спілкування з власниками.
Велика війна та переїзд на нове місце
Олег не готувався до повномасштабного вторгнення рф і навіть не думав, що таке може статися в 21 столітті. Після початку великої війни бізнес опинився перед складним вибором: закриватися чи продовжувати працювати. Підприємець та його команда вирішили не зупинятись: “Напад рф я зустрів хворим на ковід. У перші дні, коли лунали постійні повітряні тривоги, було страшно. Релокацію бізнесу та переїзд я не розглядав. Я розумів, що хліб — це стратегічний продукт, і він потрібен людям”.
На тлі розпачу та порушення логістики в місті були проблеми з постачанням продуктів, тому Олег почав випікати та віддавати хліб безкоштовно:
“Коли ввели комендантську годину ми облаштували світломаскування і працювали з пекарем навіть уночі. Зранку віддавали хліб як гуманітарну допомогу на декілька лікарень, бійцям, волонтерам та міському центру туризму, де облаштували прихисток для переселенців. Крамниця залишалася відкритою, люди приходили не лише за випічкою, а й за відчуттям впевненості у завтрашньому дні”.
Згодом з’явилася інша проблема — восени 2022 року російські окупанти почали масовані обстріли міста. Багато людей евакуювалися, а невдовзі почалися перебої з електропостачанням, саме тому Олегові довелося шукати нове приміщення. У 2023 році пекарня переїхала на проспект Соборний, 150 та отримала власну назву — Панібулка.
“Наших потужностей не вистачало і без обстрілів, а з ними ситуація могла стати геть критичною. Всі продукти просто б пропали. Тому ми перебралися в центр міста”, — каже він.
Нові можливості та виклики
Зараз у пекарні Олега понад 50 найменувань випічки: хліб на живій заквасці, пиріжки, торти. Також чоловік запустив виробництво напівфабрикатів: є вареники, пельмені, сирники. У новому приміщенні з’явилися додаткові можливості — люди можуть скуштувати випічку прямо у закладі.
На тлі обстрілів та проблем зі світлом підприємець також розробив новий стартап: консервовані страви у реторт-пакетах, які можуть зберігатися до двох років без холодильника:
“Ми адаптувалися до умов війни. Наші відвідувачі можуть придбати якісні продукти, які не потребують спеціального зберігання та не переживати, що куплена їжа пропаде через відсутність електроенергії. Це здебільшого перші та другі страви”.
Нині в команді підприємця четверо людей: сам Олег, його пекар, продавчиня та спеціалістка з напівфабрикатів. Попри складну економічну ситуацію та відтік людей із Запоріжжя, вони не планують зупинятися.
“Ми не хочемо просто вижити, хоча зараз і змушені дбати здебільшого саме про це. У нас є бажання розвиватися та впроваджувати новинки. Але все залежить від того, наскільки люди будуть мати змогу все це купувати. Взагалі хліб — це не просто їжа. Це символ стабільності, надії та життя. Ніколи не забуду, як в перші дні повномасштабного вторгнення рф раділи містяни, коли бачили хліб на полицях нашої крамниці. Вони розуміли, що якщо хліб печеться, то життя продовжується — місто тримається. Ті відчуття я не забуду ніколи”, — розповідає чоловік.
Олег мріє про розширення виробництва та впровадження нових технологій, щоб створювати ще більше якісних продуктів та забезпечувати людей смачною та корисною їжею. Головне бажання підприємця — це щоб Запоріжжя повноцінно відновилося, люди повернулися до міста, а бізнеси мали можливість рости. Тому, попри обстріли, близькість фронту та війну, пекарня “Панібулка” продовжує свою роботу.
Читайте ще:
Як отримати компенсацію за зруйноване майно: читайте в онлайн-посібнику від команди “Свій дім”