головна / Історії, які ви нам розповіли / Новоселівка
Вночі ночували в сараях, а вдень сходилися й чекали гуманітарку. Історія Надії Склярової
Чернігівська область , Чернігівський район , Новоселівка
Житло
Адреса:
Чернігівська область ,
Чернігівський район , Новоселівка
Вранці 24 лютого 2022 року Надія Склярова з Чернігівщини прокинулася в будинку доньки у сусідньому селі та почула слово «війна». Вона не могла повірити в реальність того, що відбувається. Але її рідна Новоселівка, де вона прожила пів століття, стала одним із епіцентрів бойових дій. Тепер від села залишилася лише половина будинків – 148 із 320 згоріли. Серед них – і дім Надії.
«50 років тут живу і матір’ю проклинаю», — говорить 73-річна Надія про росію, що знищила її домівку і все нажите.
24 лютого 2022 року застало її в сусідньому селі, в гостях у доньки. У Новоселівці вона жила сама, але поїхала не додому, а відразу до Чернігова — зустріти внучку, яка навчалася в Ніжині. «Хліба вже не було, у касах черги. Забрала її, і попутними машинами до Бобровиці добралися, потім пішки додому. Взяли якісь речі, документи на будинок, паспорти, й пішли в Ульянівку (нині Вознесенське)“, — розповідає вона.
Надія Склярова
Фото: Платформа “Свій дім”
Із Новоселівки тоді всі тікали до Вознесенська. 17 березня на дорозі між селами загинула сусідка:
«Вони йшли сім’єю, а в Лариси серце не витримало. Її під грушею залишили. Потім пішли чотири чоловіки з тачкою, забрали тіло. Спитали у росіян дозволу, вони сказали: «Йдіть, стріляти не будемо». Привезли до церкви, а на ранок поховали — на двері поклали, батюшка красиве покривало дав».
Про згорілу хату пані Надія дізналася 17 березня 2022 року.
«У мій будинок потрапив «Град», і він згорів. Навіть банки скляні, що були в домі, такими злитками лежали», — говорить вона.
На цьому місці був дім Надії
Фото: Платформа “Свій дім”
З квітня Надія оселилася в сараї, який вцілів.
«Вночі ночували в сараях, а вдень сходилися під липами та чекали гуманітарку. Такий був робочий день на старості літ», — говорить жінка.
Тепер вона живе в модульному містечку. Каже, коли його встановили, то з’явилося бажання жити.
«Огород трохи маю, розсаду посадила — перці, помідори, квіти», — розповідає Надія.
Ще одна її втіха — жінка часто ходить рибалити. Та їхати нікуди не хоче. Говорить, що тут повиростали її діти й онуки.
Дивіться її історію на ютуб-каналі Свій дім.
Проєкт реалізовано за підтримки Інституту гуманітарних наук у Відні (Institut für die Wissenschaften vom Menschen, IWM) у рамках програми Documenting Ukraine. / The project was supported by Documenting Ukraine, a program of the Institute for Human Sciences, IWM Vienna.
Дивіться ще історії з Чернігівщини:
Від Баку до Чернігівщини: історія Гаяне Нечипоренко, яка двічі втратила дім через війну
“Онук не наважився ступити на поріг зруйнованого дому”. Історія Ніни Фесенко