Від двокімнатної батьківської квартири залишилися руїни. Історія Ольги з Рубіжного

Останні 7 років Ольга мешкала у сусідньому Сєвєродонецьку, але часто їздила до батьківської хати у Рубіжне. Хоч мами і тата вже не було серед живих, там залишалася сестра з племінником. 

Це були приємні зустрічі, коли пили каву, пригадували дитинство та знов передивлялися сімейні світлини, які після “визволителів” стали купкою попелу.

У березні російська армія безжально нищила затишне Рубіжне: палали домівки, а мешканці майже не виходили з підвалів. Евакуюватися з цього міста на Луганщині було вкрай важко, тому що обстріли не вщухали ні на мить.

“Я в Сєвєродонецьку була, сестра з племінником – у Рубіжному. Не змогла виїхати до них через обстріли. Ні автобуси, ні таксі не їхали, а потім зникло світло і зв’язок. Більш за все я боялася не побачити їх живими. Вибухи були настільки сильними, що я не розуміла, як взагалі можна врятуватися з того пекла ”, – розповіла Ольга проєкту “Свій дім”.

Понад тиждень Ольга нічого не знала про рідних

І тільки наприкінці березня знайшла їх за тисячі кілометрів – на заході України. 

Згодом Ольга поїхала до Німеччини і вже звідти дізналася, що батьківської оселі більше нема.

“Вже коли місто окупували, мені надіслали фото. Від двокімнатної квартири, в який завжди пахло домашньою випічкою, залишилися руїни. Сестричка вкладала душу і багато трудилася, щоб облаштувати сімейний затишок. До війни зробила ремонт, купила нові меблі і техніку”.

Наразі всі родичі Ольги знайшли тимчасовий прихисток в інших містах. Хтось у Дніпрі, хтось на заході країни, інші в Європі. Сама вона намагається влаштувати життя у Німеччині, куди виїхала лише з паспортом і котом.