“Тиждень сиділи у підвалі без води та світла. Я ті 7 днів ніколи не забуду”. Історія Олени Лавренко

“Той тиждень у підвалі під звуки вибухів та обстрілів я не забуду ніколи. Мене врятувала моя донька, бо саме через неї вирішила евакуюватися. Я знала, що маю забезпечити їй безпеку. Вона — мій стимул та мотивація діяти”, — розповідає свою історію Олена Лавренко.

16 років життя залишилися в минулому

Жінка народилася у місті Сіверськ на Донеччини, освіту здобула в Бахмуті. 16 років прожила в селі Клинове:

“Ми приїхали туди у 2008 році, працювала я бухгалтером на великому аграрному підприємстві. Там вирощували різні культури, мали ферми та теплиці. Тоді голландці активно будували цей бізнес, нам дали квартиру. Двоповерховий будинок з цегли.Там була велика площа — десь 63 квадрати. За ці роки робили ремонти: поміняли стару проводку, поклеїли шпалери, натягнули стелю, поклали плитку в ванній кімнаті, зробили утеплення стін. Також купляли техніку та меблі, серед останнього — це нова пральна машина, їй було не більше року.  В 2021 році ми завершили ”, — додає Олена.

Житомир став новим домом

“Після вторгнення рф перші дні ми ще ходили на роботу. Поступово ситуація ускладнювалася, врешті-решт дійшло до того, що ми тиждень сиділи у підвалі без води та світла. Я ті 7 днів ніколи не забуду. Заради доньки вирішила тікати. Спочатку приїхали до Бахмута, там теж вже було гаряче, побули 3 дні та евакуювалися у Житомир. 29 травня 2022 року ми вже були там.

Тут я влаштувалася на місцевий молочний завод. Нам пощастило, знімаємо квартиру дешево, але донька постійно питає, чи буде в нас власний дім. Дуже важко в такому віці починати все з нуля. На Донеччині в мене була робота, житло, репутація, статус, а тут знову треба всім доводити, що ти не дурний.”, — розповідає жінка.

Повертатися назад Олена не планує, село та дім в руїнах, а територія — в окупації:

“Я українка, туди ніколи не поїду. Тільки з українським прапором. Будинок наш у селі розбитий. Поки ще там сиділи, то цілий був, а десь влітку 2022 року мені надіслали відео, де видно, що в нього було пряме влучання. Тепер там суцільна руїна. Я розумію, що звільнення та відбудова села — це перспектива навіть не найближчого десятиліття. Ми не можемо так довго чекати. Нічого, життя продовжується, ми з донькою йдемо далі”.

Артем Безрук, адвокат:

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте ще: “Якщо Бахмут звільнять, то я піду туди хоч пішки. Буду розгрібати завали та відновлювати місто”. Історія Наталі Жага