Будинок вигорів, а стрілки вцілілого годинника показували час падіння російського літака. Історія Олександри Корецької

Родина Олександри Корецької залишилась без даху над головою внаслідок падіння російського літака у Чернігові. Будинок згорів, а разом з ним ще чотири сусідських.

В інтерв’ю журналісту “Свій дім” жінка розповіла про жахливі події березня 2022 року.

Подзвонила донька і сказала, що у Чернігові стріляють

“Ми з чоловіком тільки вийшли на пенсію. До цього працювали й жили у Славутичі, але на вихідні приїздили до Чернігова. Мріяли, що остаточно переїдемо у наш дім, де жили діти й онука. Але не судилося”, – каже Олександра Корецька.

Вранці 24 лютого подружжю подзвонила донька і сказала, що у Чернігові стріляють. Цілий день вони ховалися у гаражі, який був на цокольному поверсі. Знесли туди пластикові стільці й ковдри. Зігрівали 96-річного дідуся, який все одно мерз. Ніч провели в домі, а наступного дня батьки приїхали забрати рідних. До Славутича поїхала донька з онукою, син не хотів залишати дім.  

Будинок родини згорів після падіння ворожого літака

А вже 5 березня родина дізналася про пожежу після падіння ворожого літака, який віз на борту шість 500-кілограмових некерованих авіабомб. 

“Син розповідав, що був кімнаті, яка межувала з кухнею. Почув наростаючий рев. Потім удар, від якого він просто впав. Усе це відбувалось протягом 3-5 секунд. Літак вдарив по дому, зніс крилом кут кухні та врізався у землю прямо на подвір’я сусідів”, – каже жінка.

У цей час в домі знаходилися ще кілька людей – дитяча лікарка, бо в її оселі вже не було світла та газу, знайома сина з трьома дітьми і його друг. Коли сталася трагедія й зайнялася пожежа – усі вибігли до магазину через дорогу. 

“Вони дрижали й дивилися, як палають домівки. Син розповідав, що з’явився другий літак, який летів дуже низько й робив кілька заходів”, – говорить співрозмовниця.

Дідусь помер через кілька днів після руйнування дому

Рідні кажуть, що у свої 96 років він був справжній боєць, але звістка про дім його підкосила. Район Масани у Чернігові постійно обстрілювали й ніхто не хотів забирати тіло. 

“Син під’їхав на своїй машині, запхнув якось дідуся в машину. Поїхав в один морг. Кулі свистіли, всюди стріляли. Сказали, везти в інший – там поклали до гробу, видали номер і закопали на кладовищі в траншею, де були інші тіла. Лише влітку ми змогли його перепоховати”, – пригадує Олександра.

Після трагедії син жив під домом на цокольному поверсі. Там був гараж з оглядовою ямою, а звідти вхід у невеликий льох – настелив собі пінопласту й ховався від обстрілів.

“Це було жахливо. Я не могла стримати сліз, коли побачила, в яких умовах він тут сидів”, – каже жінка.

Розгрібали завали та знайшли вцілілий гриль

Коли окупантів вигнали з Чернігова, Олександра разом з чоловіком, донькою та онукою повернулися додому й почали розгрібати завали.   

“Весною та влітку приходили з родичами, виносили купи сміття, – каже вона. –  У будинку збереглася частина стін, але їх торкаєшся, а вони завалюються. Вигоріло все дотла. Чоловік розбирав завали і знайшов на кухні гриль вцілілий. Я не могла повірити! Ще знайшли улюблену каструльку – таки криву, бо на неї впала плита перекриття. А ще – годинник, який показував час падіння літака. Усе це ми залишили”.

Хотіли жити на цокольному поверсі, але допомогли волонтери БФ “Фенікс-Україна” 

“Спочатку думали, що будемо жити на цокольному поверсі. Все, що в гаражі вціліло й хотіли зробити собі одну кімнату. Але пішли дощі — все протікає. А потім до сусідки Юлі прийшли волонтери з благодійного фонду Фенікс-Україна й почали розбирати дім. Вони сказали, що будуть допомагати й іншим. У нас вже виклали частину стін першого поверху, але найголовніше –  це перекрити дах. Коли дощі, то ллється вода, яка потім стікає у гараж”, – розповідає жінка.

Маленька онука мріє про дитячу кімнату й собаку

Ніні родина винаймає житло та постійно приходить на подвір’я рідного дому. Продовжують розгрібати сміття й шукають вцілілу цеглу, з якої “виростають” нові стіни. Онука Олекса мріє, що в домі знов буде дитяча кімната з іграшками, а у дворі – батут і басейн. А ще хоче кота і собаку. 

“У мене тут грядка полуниці, помідорів і ми часто приходимо сюди з онукою. Роботи вистачає, все треба розгрібати. Не знаєш за що хапатися. У нас з чоловіком мінімальна пенсія. Купи будматеріали і сиди голодним. Виходить так”, – каже жінка.

Допомогти родині відновити дім можна за номером картки: 5168 7422 4075 1804 ПриватБанк (Корецька Олександра Іванівна).

Рахунок для допомоги БФ Фенікс-Україна (на відбудову зруйнованих війною осель):

• UA193802810000026006000001387
• 5375411507844087 (Monobank)