“Серце бабусі не витримало вибухів, а батько ледве не загинув, намагаючись її поховати”. Історія Марини Колядінцевої

“Весна 2022 року забрала в мене бабусю, а батько ледве не загинув, намагаючись її поховати”, — розповідає Марина Колядінцева журналісту “Свій Дім”.

Дівчина народилася в Сєвєродонецьку, закінчила місцеву школу №17 з поглибленим вивченням іноземних мов. У 2012 році переїхала до Києва на навчання, але ніколи не забувала про свою малу Батьківщину та постійно навідувалася до батьків та бабусі. 

Мама була на лікарняному після операції

Події ранку 24 лютого 2022 року застали Марину в Києві, а її рідні були в Сєвєродонецьку:

“Я прокинулася зранку від безлічі повідомлень. Тоді й дізналася, потім вже подивилася новини. Спочатку було все тихо, але потім по столиці почали бити сильно, а я ще й жила на проспекті Перемоги, куди йшли росіяни. Тоді стало страшно. З батьками ми зідзвонилися майже одразу. Була надія, що все швидко закінчиться, тому вони сиділи в місті. Мамі напередодні зробили операцію, їй не можна було активно рухатися і був потрібен медичний нагляд. Потім вже стало зрозуміло, що треба виїхати будь-якою ціною. 6 березня з “Градів” дуже сильно обстріляли наш будинок, батьки переїхали до бабусі, бо вже не було комунікацій, а на вулиці фактично зима, хоч й березень місяць”.

Батько залишився, щоб поховати бабусю

Батьки Марини жили в квартирі по вулиці Вілесова, а бабуся на іншому кінці міста — на Єгорова. ЇЇ серце не витримало, вона померла в ніч з 4 на 5 березня.

“Після переїзду до її квартири батьки жили разом з сусідами з нашого дому. 20 березня мама не витримала й евакуювалася, а тато лишився в надії поховати бабусю, але не сталося. 5 квітня в квартиру прилетів снаряд, батько в той момент вийшов десь на вулицю, сталося займання. Він схопив найцінніші речі та побіг на евакуаційний автобус. Ми з мамою були у Христинівці на Черкащини, тато приїхав до нас. Трішки пожили там у родичів й повернулися у Київ. Вже 2 роки ми тут. Віримо в перемогу та хочемо звільнення рідного Сєвєродонецька”.

Артем Безрук, адвокат:

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте ще: “Відновлювати все буде важко, але додому хочеться”. Історія Андрія Свинаренка