Від будинку залишилися три стіни. Історія Ірини Усенко

Залишити рідне місто через війну, а потім втратити батьківський дім… Дім, де пройшло дитинство, щасливі роки юності та дорослішання, росла та сміялася твоя дитина… Дім, де кожен куточок рідний та дорогий… Саме така доля спіткала родину Ірини Усенко з Попасної.

«У місті Попасна я прожила все своє життя, від народження. Батьки побудували цей будинок. Після  їхньої смерті він залишився мені. Там жили я і моя донька. Донька виросла в нашому будинку. У цьому домі залишилося все, все наше життя», – розповіла платформі «Свій дім» жінка.

16 березня 2022 року Ірина разом з донькою виїхали з Луганщини до Дніпра, де на орендованій квартирі живуть й нині. Із собою вони змогли взяти лише найнеобхідніше, бо, починаючи з третього березня, окупанти фактично безперервно обстрілювали Попасну. Зокрема, з артилерії та реактивних систем залпового вогню.

«Першого ж дня у нас повилітали вікна, двері. 15 березня під час умовного затишшя, бо їх як таких тоді не було, ми побігли до нашого будинку взяти якісь речі. Уже був приліт у кухню, довкола все було у воронках: на городі, скрізь…»

Через місяць після евакуації Ірина Усенко дізналася лиху звістку, що її дому більше немає.

«Десь у 20-х числах квітня наші місцеві їздили до Попасної. Спочатку казали, що будинок стоїть. А потім скинули фото, на якому я побачила, що залишилися лише три стіни. До будинку була прибудована ще літня кухня… Нічого не вціліло. Ні будинок, ні кухня, ні пічка… Скоріш за все дім горів після прильоту, тому такі руйнування», – припускає жінка.

Ірині також дуже болить, що багато пам’ятних для її родини речей назавжди поховані під руїнами батьківського дому.