Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Маріуполь

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

У моєму під’їзді залишилися літні люди, і я у свої 60 була кухаркою і медсестрою. Історія Ольги Гапоненко

зруйновано: березень 2022 / Донецька область , Маріупольський район , Маріуполь / Будівельників , 62

У маріупольчанки Ольги Гапоненко ще в листопаді 2021 року було чітке відчуття біди. Те, що буде війна вона була впевнена. Але валізу не збирала – мама була хвора, лежача. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Ольга не відходила від неї.

“Навіть продукти не могла закупити в перші дні, – згадує Ольга. – Тож дякувати мамі, вона в мене запаслива – їжа в нас була. Потім 4 березня вона померла, бо відмовилася їсти й пити, щоб не бути тягарем, щоб онучка з правнучкою могли виїхати.Чотири дні ми чекали на службу, яка забере тіло до моргу. З того часу я її не можу знайти. Я не знаю, де і коли її поховали. Під вогнем дістатися до моргу було неможливо”. 

Восьмий під’їзд завалився від попадання снаряда

Будинок Ольги у Маріуполі на пр. Будівельників, 62 постраждав частково: восьмий під’їзд завалився від попадання снаряда. Жінка мешкала у першому під’їзді. В її квартирі 12 березня 2023 року вилетіли вікна та міжкімнатні двері від бомби, яка впала в центрі перехрестя з вул. Бахчиванджи.

“Руйнувалося все за моєї безпосередньої присутності поступово протягом двох місяців, – розповідає Ольга.  – У мене у під’їзді залишилися тільки літні люди, і я у свої 60 була наймолодшою: кухаркою, медсестрою, водоношею. Вода – це окрема тема. Поки був сніжок та дощ – збирали. Потім тягали з люка біля ринку брудну воду. На ній готували”.

Виїхала з однією сумкою та кішкою в переносці

Її донька з онукою виїхали до Дніпра і потім до Польщі. Сама Ольга не хотіла виїжджати, поки не стане відомо щось про померлу матір, але зрештою погодилася на прохання дітей. 25 квітня сіла в автобус на Нікольське, потім виїхала в Бердянськ. З однією сумкою та кішкою в переносці. Далі Василівка, де кілька днів ночували де прийдеться. Врешті решт дісталися до Запоріжжя. Зараз жінка у Києві та намагається відновити свій квітковий бізнес.

“Важко – сльози увесь час, – говорить Ольга. – Я розумію, що повинен пройти час, щоб все уляглося. Я не впадала в депресію. Там мало хто впадав. Бо треба було триматися”.

admin / 19.07.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Повноцінне житло з паркінгом повністю адаптоване для людей, які отримали поранення внаслідок російської агресії. Саме таким має бути  багатофункціональний комплекс, що будується на вулиці Миколайчука у Львові. Це тимчасове житло...

читати історію

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Весь час боїв за Суми Тетяна Жарик з родиною залишалася в місті. Навесні 2022 року її будинок не постраждав внаслідок вуличних боїв та постійних обстрілів. Минуло 2 роки й вночі...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Підприємство

«Три контейнери пряжі та борги – ось з чого ми стартували на новому місці». Як Рубіжанська панчішна мануфактура з Луганщини відновлює виробництво у Львові

Багатоквартирний будинок

“Після Горлівки змінили 4 квартири. Одна — в окупації, інша — пошкоджена”. Історія Людмили Соломатіної

Після підриву Каховської ГЕС минув майже рік. Але 14 родин з Василівки на Миколаївщині досі не отримали кошти на відбудову

Як запорізькі краєзнавці вивозять музейні та сімейні реліквії. Історія екстреної допомоги з порятунку культурної спадщини

Показати те, що знищила росія. У Львові триває виставка “Тут був мій дім”

Багатоквартирний будинок

“Дивлюсь з п’ятого поверху, а там все горить. Сусідніх під’їздів просто немає”. Історія Олесі Прокопенко