Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Маріуполь

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

У моєму під’їзді залишилися літні люди, і я у свої 60 була кухаркою і медсестрою. Історія Ольги Гапоненко

зруйновано: березень 2022 / Донецька область , Маріупольський район , Маріуполь / Будівельників , 62

У маріупольчанки Ольги Гапоненко ще в листопаді 2021 року було чітке відчуття біди. Те, що буде війна вона була впевнена. Але валізу не збирала – мама була хвора, лежача. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Ольга не відходила від неї.

“Навіть продукти не могла закупити в перші дні, – згадує Ольга. – Тож дякувати мамі, вона в мене запаслива – їжа в нас була. Потім 4 березня вона померла, бо відмовилася їсти й пити, щоб не бути тягарем, щоб онучка з правнучкою могли виїхати.Чотири дні ми чекали на службу, яка забере тіло до моргу. З того часу я її не можу знайти. Я не знаю, де і коли її поховали. Під вогнем дістатися до моргу було неможливо”. 

Восьмий під’їзд завалився від попадання снаряда

Будинок Ольги у Маріуполі на пр. Будівельників, 62 постраждав частково: восьмий під’їзд завалився від попадання снаряда. Жінка мешкала у першому під’їзді. В її квартирі 12 березня 2023 року вилетіли вікна та міжкімнатні двері від бомби, яка впала в центрі перехрестя з вул. Бахчиванджи.

“Руйнувалося все за моєї безпосередньої присутності поступово протягом двох місяців, – розповідає Ольга.  – У мене у під’їзді залишилися тільки літні люди, і я у свої 60 була наймолодшою: кухаркою, медсестрою, водоношею. Вода – це окрема тема. Поки був сніжок та дощ – збирали. Потім тягали з люка біля ринку брудну воду. На ній готували”.

Виїхала з однією сумкою та кішкою в переносці

Її донька з онукою виїхали до Дніпра і потім до Польщі. Сама Ольга не хотіла виїжджати, поки не стане відомо щось про померлу матір, але зрештою погодилася на прохання дітей. 25 квітня сіла в автобус на Нікольське, потім виїхала в Бердянськ. З однією сумкою та кішкою в переносці. Далі Василівка, де кілька днів ночували де прийдеться. Врешті решт дісталися до Запоріжжя. Зараз жінка у Києві та намагається відновити свій квітковий бізнес.

“Важко – сльози увесь час, – говорить Ольга. – Я розумію, що повинен пройти час, щоб все уляглося. Я не впадала в депресію. Там мало хто впадав. Бо треба було триматися”.

admin / 19.07.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Багатоквартирний будинок

“Моя бабуся загинула внаслідок російського обстрілу. Діставати її тіло з-під завалів довелося самотужки”. Історія Валерії Донцової

Валерія Донцова (ім’я змінено в цілях безпеки) вже не вперше тікає від росіян. Усе почалося в Донецьку у 2014 році, коли з чоловіком вперше потрапила до полону бойовиків так званої...

читати історію

Відновлення вікон після обстрілів: що робити, якщо вибух вибив скло

Внаслідок російських обстрілів житло українців зазнає руйнувань. “Шахеди”, КАБи та інші типи боєприпасів завдають серйозних пошкоджень, і вікна часто страждають від вибухових хвиль. Якщо влітку можна тимчасово заклеїти їх плівкою,...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Багатоквартирний будинок

“Моя бабуся загинула внаслідок російського обстрілу. Діставати її тіло з-під завалів довелося самотужки”. Історія Валерії Донцової

Відновлення вікон після обстрілів: що робити, якщо вибух вибив скло

Заклад освіти

В Івано-Франківську завершили перший етап відновлення університету нафти й газу, який постраждав після російського обстрілу

Багатоквартирний будинок

“Після втрати дому я не здаюся і намагаюся розвивати свою лялькарську справу на Київщині”. Історія Тетяни Сітоленко

“Лише одиниці обрали компенсацію, більшість хоче відновити житло”. Історія волонтерки Валентини Кондрат’євої

У Реєстрі збитків для України вже понад 10 тисяч заяв, найбільше — з Маріуполя

Як отримати житло в кредит: детальний огляд оновленої програми єОселя

Приватний будинок

“Ти роками будуєш житло, а потім їдеш звідти з однією сумкою. Тому що з двома можеш не зайти в евакуаційний потяг”. Історія Ріти Сіобко