головна / Історії, які ви нам розповіли / Бахмут
“На момент вторгнення рф моя донька була на 7 місяці вагітності, народжувати довелося вже в Києві”. Історія Тетяни Мельник
Донецька область , Бахмутський район , Бахмут / Джерельна , 62
Приватний будинок
Дата додавання до бази:
25 березень 2024
Адреса:
Донецька область ,
Бахмутський район , Бахмут ,
Джерельна , 62
На момент повномасштабного вторгнення рф Тетяна Мельник жила в Бахмуті та очікувала на народження онука. Через небезпечну ситуацію родині довелося виїхати з міста, дитина народилася вже у столиці. Нині вони з донькою живуть на Київщині.
Що сталося з власною оселею Тетяна не знає: “З урахуванням того, які бої та обстріли були у місті, а в моєму районі вони досі тривають, то не думаю, що там щось вціліло”, — каже жінка журналісту “Свій Дім”.
Донька Тетяни на момент вторгнення рф була на останніх місяцях вагітності
“Про повномасштабний напад росіян я дізналася о пів на 7 ранку. А війну побачила ще в 2014 році, бо працювала в лікарні. Ми приймали поранених та надавали їм допомогу. На щастя, Бахмут тоді це лихо оминуло. Стало спокійніше, ми жили, будували плани на майбутнє, так і пройшли 8 років. Все змінив лютий 2022. Напередодні вторгнення ми чекали на народження онука. В рідному місті з’явитися на світ йому не судилося. В квітні 2022 року через загострення ситуації ми виїхали, а пологи були вже в Києві у червні. Нам вже майже два роки”, — каже Тетяна. — Коли тікали з міста, думали, що на декілька місяців й повернемося, тому взяли найнеобхідніше. Я ще потім приїжджала, але нічого забрати не змогла. Дещо мені сусіди відсилали: зимові речі, телевізор та блендер. Нам він був потрібен, бо онук народився, щоб легше було годувати його”.
Втратила батьківський будинок
Тетяна Мельник народилася в Бахмуті, закінчила місцеве медучилище та працювала за фахом, а в 2007 році вийшла на пенсію за вислугою років.
“У мене була велика оселя, яка дісталася від батьків. Там пройшло моє дитинство. Загальна площа — 80 квадратів, три кімнати, два поверхи. Робити ремонт почали ще в 2014 році: нові шпалери, покрівля, дах, плитка у дворі та кований паркан. Все для комфортного життя”.
Нині Тетяна не знає про стан свого будинку. Той район й досі обстрілюють.
“Коли ми виїхали 6 квітня, то все було ціле. В листопаді 2022 року не стало вікон та веранди. Потім у нас жили сусіди, я їх пустила, бо в них не було укриття. Вони там сиділи до січня 2023 року. Коли стало дуже небезпечно, то вони не витримали й виїхали. Через декілька днів сталося влучання, гараж та двір сильно постраждали. А от далі — нуль інформації, але там такі активні бої йшли, а обстріли досі, що не думаю, що щось вціліло. Міг залишитися лише фундамент або якісь стіни”, — каже жінка.
Не вдалося врятувати сімейні реліквії
“В мене були прабабусині ікони 19 століття — сімейний скарб. Це, можливо, забобон, але 13 лютого 2022 року я зайшла в кімнату. Одна з ікон впала, але перед падінням перевернулася склом догори й не розбилася. Можливо, тоді мені вищі сили хотіли натякнути на майбутні події. Було дві старовинні ікони, і ще дві — подарункові, які для мене власноруч зробили доньки. Я їх не забрала. Ті люди, які в мене жили, віднесли їх у підвал. Не думаю, що вони вціліли. Ще дуже шкодую, що не забрала фото батьків та дітей. Це такі речі, які вже не відновити”, — розповідає Тетяна.
Ніколи не думала, що росіяни на таке здатні
“Якщо місто звільнять і будуть відновлювати — ми повернемося, але я не вірю в це. В окупацію ніколи не поїдемо. Це принципово. Ми їх сюди не кликали. Мені тітка з росії ще в 2014 році казала, що ми на них напали. Тоді вже було зрозуміло, що щось там недобре, але ж наскільки — я й уявити не могла.
Ми не єдина країна, якій дісталося від рф. Я думаю, що це через землі. Хочуть захопити те, що їм не належить. Це у них в крові”, — каже Тетяна.
_______
“Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю платформи Свій дім і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів”.
поділитись у соцмережах
Рекомендуємо прочитати
У Реєстрі збитків для України вже понад 10 тисяч заяв, найбільше — з Маріуполя
У Реєстр збитків для України (RD4U) вже подали понад 10 тисяч заяв за категорією “пошкодження або руйнування житла” внаслідок російської агресії. Найбільше з Донеччини, а лідирує місто Маріуполь — майже...
читати історіюЯк отримати житло в кредит: детальний огляд оновленої програми єОселя
В умовах війни тисячі українців втратили свої домівки. Програма єОселя стала одним із шляхів отримання власного житла в іпотеку. Після довгоочікуваних змін у серпні 2024 року вона зазнала суттєвих оновлень....
читати історіюПриватний будинок
“Ти роками будуєш житло, а потім їдеш звідти з однією сумкою. Тому що з двома можеш не зайти в евакуаційний потяг”. Історія Ріти Сіобко
Ціна війни. Чи зможе Україна вижити без вкрадених росією корисних копалин та врожаю
Будинок на Північній Салтівці: як живуть люди в одному з найбільш постраждалих районів Харкова
Перегузні, дельфіни та хохулі: які рідкісні види тварин втратила Україна та як відновити їхню популяцію
Підприємство
Втрачена міць містоутворюючих підприємств: як під час війни склалася доля “Артвайнері”, “Артемсолі” та “Колірмету”
Заклад охорони здоров'я
“Поки шукала доньку Соломію, то декілька разів з нею попрощалася”. Історія Оксани Фоменюк, яка пережила ракетний удар по лікарні “Охматдит”
Рекомендуємо прочитати
У Реєстрі збитків для України вже понад 10 тисяч заяв, найбільше — з Маріуполя
Як отримати житло в кредит: детальний огляд оновленої програми єОселя
Приватний будинок
“Ти роками будуєш житло, а потім їдеш звідти з однією сумкою. Тому що з двома можеш не зайти в евакуаційний потяг”. Історія Ріти Сіобко
Ціна війни. Чи зможе Україна вижити без вкрадених росією корисних копалин та врожаю
Будинок на Північній Салтівці: як живуть люди в одному з найбільш постраждалих районів Харкова
Перегузні, дельфіни та хохулі: які рідкісні види тварин втратила Україна та як відновити їхню популяцію
Підприємство
Втрачена міць містоутворюючих підприємств: як під час війни склалася доля “Артвайнері”, “Артемсолі” та “Колірмету”
Заклад охорони здоров'я