Пережила напад росії у 2014 році, але згоріла у 2022-му. Історія будівлі Лисичанського гірничо-індустріального коледжу

Окупанти знищили Лисичанський гірничо-індустріальний фаховий коледж – один із найдавніших закладів освіти України. Під час обстрілів у червні 2022 року будівля запалала. Згоріло все…

Вогонь безжально нищив те, що будувалося й вдосконалювалося роками. А мешканці міста, які виїхали за сотні й тисячі кілометрів, побачили жахливі кадри руйнувань в інтернеті. 

Знищена пам’ятка архітектури місцевого значення

Будівля гірничо-індустріального коледжу була пам’яткою архітектури місцевого значення. Вона “бачила” всі свята, які проходили на центральній площі та пережила напад росії у 2014 році. У 2022 окупанти знов повернулися “звільняти міста”. 

“Згоріли прилади і обладнання, меблі, бібліотека, де було більш ніж 75 тисяч екземплярів літератури, історичний музей зі 100-літніми раритетами, єдиний на сході України геологічний музей з більш ніж 3,5 тисячами зразків корисних копалин і порід. Також знищені методичні напрацювання викладачів, майбутні плани і проєкти. Згоріло все!”, – розповіла проєкту “Свій дім” Лариса Кадацька, заступниця директора коледжу з навчальної роботи.

Від штейгерської школи до коледжу

Заклад освіти засновано у 1872 році, як Лисичанську штейгерську школу і вже за рік почали навчати фахівців гірничої справи – штейгерів й техніків. Саме тут впроваджували нові методики підготовки спеціалістів, які довели свою ефективність. Випускники закладу були найкращими у своїй справі й цінувались не тільки в Донбасі, але і в інших вугільних районах держави.

На початку XX ст. штейгерська школа стала гірничим училищем. А пізніше, у 1921 році – технікумом. Після Другої світової війни закладу виділили кошти на будівництво нового навчального комплексу (1944-1953 роки). Так і з’явилося компактне студмістечко з навчальними корпусами і майстернями. У 2022 році спаленій будівлі було б 70 років та 150 років існування закладу освіти (від школи до коледжу).

Знищена і рукотворна перлина коледжу – геологічний музей

Рукотворною перлиною коледжу був геологічний музей імені Миколи Кірієнка, який був його засновником й почав збирати колекцію у далекому 1948 році. Роками його справу продовжували покоління студентів, а російські окупанти все знищили. 

Ірина Марченко, яка більш ніж 10 років завідувала музеєм, розповіла журналісту проєкту “Свій дім”, що головна його складова – колекція кам’яного матеріалу. Але тут було й багато інших цікавих речей.

“Це представницька колекція керну осадових порід в кернових  ящиках, великі глиби корисних копалин, коштовні настільні статуетки  з антрациту – подарунки в’єтнамських студентів. Кістякові залишки різних тварин, в тому числі і бивень мамонта вагою 10 кг. Була 3D панорама геологічних процесів, моделі структур земної кори, електрична карта корисних копалин, картина із зображенням Менделєєва під час його приїзду в Лисичанськ, в окремих тайниках зберігалися зразки золота і багато ще чого”, – розповіла викладач геологічних дисциплін, завідувачка музею.

Ірина, за плечима якої 25 років викладацької діяльності, з болем сприйняла звістку про обстріл закладу освіти:

 “У 1953 році будівництво нового корпусу в центрі Лисичанська було завершено. До речі, будували його полонені німці. А рашисти потім – зруйнували. Така гірка іронія”.

“Знищено головну споруду навчального корпусу, але коледж живий. 23 лютого 2022 року ми ще працювали у звичайному режимі. Передчуття, що трапиться таке лихо, не було. Спочатку й не думали, що матимемо такий масштаб біди і горя”, – каже Лариса Кадацька.

На платформі “Свій дім” можна поділитися власними спогадами про зруйновану оселю або заклад, в якому працювали. Для цього є зручна анкета: https://bit.ly/sviydim.