Він пережив Другу світову війну. Армія рф його знищила. Історія Будинку науки і техніки залізничників

Будинок науки і техніки Лиманського локомотивного депо пережив Другу світову війну, зазнав руйнувань, але відновився. Навесні 2022 року його знищила армія рф. А ще у 2019 році уся громада святкувала 90-річчя закладу, який був центром культурного життя залізничників і лиманців. 

“Це єдиний Палац залізничників, який залишився при регіональній філії “Донецька залізниця”. Для маленького Лимана з населенням 20 тисяч осіб такий палац – велика вдача”, – розповіла проєкту “Свій дім” директорка Інна Труш, яка очолила заклад у липні 2009 року. 

Ще 23 лютого 2022 року пані Інна була на роботи. Якраз готувалися до відкриття нового креативного простору “Хакер”. 

“Вранці  24-го лютого о 5-й годині подзвонила мама і сказала, що бомблять аеропорт у Краматорську. Про це їй повідомила рідна тітка. Слідом – дзвінок від сина з Харкова про те саме”, – пригадує вона.

З цього дня пані Інна разом з колективом і службами депо почали готувати заклад під прихисток і бомбосховище.  

Палац культури приймав біженців з Луганщини

“Були завезені вода, провіант, матраци, ковдри. Були й перші біженці з Луганської сусідньої області, евакуаційні поїзди на Захід, співпрацювали з волонтерами “Червоного хреста”, які знаходилися в нашій будівлі. Палац був наповнений людьми до останнього”, – розповідає директорка.

Так тривало до восьмого квітня 2022 року, але фронт був все ближче. Інна разом з мамою виїхала з міста і весь час підтримувала зв’язок з працівниками, які вирішили залишитися у Лимані. Вони наглядали за порядком й підтримували людей, котрі знаходили у закладі захист.

“У ніч 30 квітня десь о півночі до мене додзвонилася моя прибиральниця Тетяна і повідомила, що палац палає. Вона була у підвалах разом з іншими 30 людьми, нарахували 12 прильотів. Тетяна допомагала  вийти останнім стареньким, які там були і раптом зв’язок перервався. Я почала дзвонити всім: голові міста, начальнику депо, МНС, але це був надскладний час. До тих пір, поки я не почула знову голос живої Тетяни, а це вже був ранок, я знаходилася в заціпенінні”, – пригадує Інна.

Руйнування та загибель знайомих

Пані Інна отримала жахливі звістки про загибель знайомих і руйнування рідного палацу, на сцені якого виступала з семи років.    

“Вщент вигоріла велика зала, лекційна зала, деякі репетиційні кімнати, що знаходилися поруч. Після пожежі й під час окупації все, що вціліло було безжально розмородерено”, – розповідає пані Інна.

“Велика зала вміщала 850 глядачів, тож гастролюючі колективи з задоволенням відвідували наше місто. До 90-річчя закладу були придбані дороговартісне сценічне освітлення, сценічний професійний лінолеум, звукопідсилювача апаратура, радіосистеми та інше. У 2020 році зробили капітальний ремонт.  Нове освітлення, нові барви, комфортні меблі. Усе це ми втратили через війну”, – розповідає вона. 

У закладі працювали різні колективи, у тому числі й найстаріший – естрадно-духовий оркестр під керівництвом Ігоря Голубницького.  У минулому – духовий оркестр залізничників. І хоч назва з часом трансформувалася, цей вид мистецтва зберігався від покоління до покоління.

Для Інни Труш Будинок науки і техніки став другою домівкою. Сюди вона прийшла маленькою дівчинкою, потім працювала на посаді керівника студії естрадної пісні “Камертон” і врешті-решт очолила заклад.  

Минув рік, як жінка покинула рідний Лиман. Після звільнення у місто поїхав її чоловік – житло родини теж постраждало від обстрілів.

Читайте ще: Розфарбовує картини, що нагадують про будинок дитинства. Історія Ірини Паюк